Я як завжди тебе не поняв.
А якщо поняв то не до кінця.
Життя спливає, мов пісок в долонях.
А разом з ним і молодість моя.
Та я живу, і не сумую і не плачу.
Я все сприймаю так як воно є.
Живу й надіюсь що зловлю удачу,
І знов забється серденько моє
І рими кращої я підібрати тут невзмозі.
Я мов кобзар сидячий при дорозі.
Зкалічений життям, та він не плаче.
А він живе, живе!
І тільки бачить.
Як пролітають мимо нього ці літа,
Життя, буденність горе й суєта...