Степан Степанович завжди ходив додому пішки. Кожен день. На роботу він теж ходив пішки. І до магазину. І на почту він тоже ходив пішки. Одним словом він був пішоходом. Одним із тих пішоходів, що рухали цей світ уперед. Або назад. Це вже як вам буде краще. Коротше кажучи Степан Степанович не знав, що таке транспорт. Або не хотів знати, що це таке. Або в нього не хватало грошей, щоб у ньому поїздити. Здавалося всі види транспорту – машини, тролейбуси, трамваї, поїзди, автобуси ніколи раніше не були знайомі з Степаном Степановичем. І він також був з ними не знайомий.
Познайомившись з ним ближче, ставало зрозумілим, чому він не ніколи не їздив транспортом. Степан Степанович був дуже ощадливим. Навіть скупим. Навіть жмотом. Він казав: “Навіщо мені витрачати гроші на транспорт, коли можна просто пройти пішки.” Ось ці його слова стали для нього суттю життя. Заробляв він на своїй роботі мало. Навіть дуже мало. Цих грошей хватило б хіба що на один гарний черевик. Проте Степан Степанович на ці гроші і їв, і пив, і одягався, і платив за квартиру і ще навіть відкладав трохи “на потім”. Степан Степанович був скупим у всьому – у грошах, у словах, у жестах. Проте у Степана Степановича була заповітна мрія – наскладати стільки грошей, щоб купити лотерейний білет і виграти один мільйон. Або два. Чи навіть більше. Це вже як пощастить. Секундами, хвилинами, годинами, днями, ночами, тижнями, місяцями, роками, десятиліттями Степан Степанович виношував у собі цю мрію. До слова треба сказати, що Степан Степанович з дитинства був сиротою, не мав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри, ні дядька, ні тітки, не кажучи вже про бабусю чи дідуся. Не було в нього і друзів. Степан Степанович був сам по собі. Ніхто не знав звідки він родом, де він народився, хто його виховав, і нарешті хто його народив. Це залишалося загадкою за сімома замками. Проте повернемося до заповітної мрії Степана Степановича.
Довго-довго, дуже довго Степан Степанович мріяв купити лотерейний білет. І ось нарешті теплого, безхмарного, погожого, безвітряного літнього дня Степан Степанович зрозумів, що нарешті йому хватить грошей, щоб купити лотерейний білет. Він зібрав усі свої гроші, які відкладав “на потім”, і пішов з ними на почту, щоби купити лотерейний білет. Пішов Степан Степанович, звичайно, пішки. Як він завжди ходив. Нарешті Степан Степанович купив лотерейний білет – він потратив на нього всі свої гроші. Степан Степанович купив лотерейний білет і виграв один мільйон. Степана Степановича вітали всі – і працівники почти, і її відвідувачі. По дорозі додому Степана Степановича вітали пішоходи. Здавалося всі пішоходи міста і навіть району хотіли поздоровити Степана Степановича з великим виграшем. Прийшовши додому Степан Степанович був найщасливішою людиною на землі, навіть у цілому Всесвіті не було щасливішої людини, ніж Степан Степанович. Рівно в 9.00 за Грінвічом Степан Степанович ліг спати. Йому снилося, як він – Степан Степанович, з гордо піднятою головою бере у руки один мільйон. Він гордо ходить по магазинах, купляє різноманітні речі – плащі, капелюхи, сорочки, штани, шкарпетки, туфлі, тапочки, рукавиці, лопати, газонокосилки, радіотелефони, телевізори, комп’ютори, чемодани, тарілки, кастрюлі, ложки, вилки, ножі, ручки, зошити, книжки, лінійки, сигарети всіх сортів – “Прима”, “Верховина”, “Астра”, “Козак”, “Отаман”. “Тройка”, “Беломор”, “Бонд”, LM, LD, “Next”, “Winston”, “Chesterfield”. Це все він запихає у величезний чемодан. Тепер, коли Степан Степанович такий багатий, йому потрібен транспорт, щоб пересуватися. Він купляє автомобілі – Таврія, Жигулі, Москвич, ГАЗ, КамАЗ, Запорожець, ЗИЛ, Тойота, Мазда, Ауді, Акура, Міцубісі, Мерседес, Форд, Фольксваген, Лінкольн. Степан Степанович сідає по черзі у всі ці машини і їде в них. Проте Степан Степанович все це не купив – він помер. Помер, побачивши такий гарний сон. Це виявив його сусід через два тижні. Він заглянув до нього, бо щось дуже довго не було видно Степана Степановича. Його ніхто не поховав, він так і залишився лежати у ліжку. Можливо пізніше, у розкопках знайдуть його тіло і напишуть про нього в газетах, що невідомий виграв у лотерею один мільйон.
ID:
222622
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.11.2010 20:52:13
© дата внесення змiн: 16.11.2010 20:52:13
автор: Віктор Карено
Вкажіть причину вашої скарги
|
