Смакувати ночі...так саме смакувати, насолоджуватись...
Вдивлятися в місячне піднебесся і летіти...просто відпустити всі камені з пліч, і неспішно плисти в магії місячного світла...
Сидячи біля каміна, смакуючи щойно приготоване какао, як в дитинстві, можна ненадовго поринути в інший світ....десь там за зорями віднайти себе, свою гармонію...внутрішній світ, той, що сниться..так так..той, що не дає спокою ...але так манить своєю таємничістю. Бо що там за тими зорями? Що за місяцем? Дивитися й не бачити, не розуміти, але так хочеться дізнатися...
Світло місяця поволі просочується в кімнату і торкається ніг...яке ж воно приємне і ніжне. Ти кличеш мене за собою? Тихо піднімуся, заплющу очі, підійду ближче до вікна і все...я вже в полоні ночі...я вже лечу до зірок, до своїх мрій..туди, де мене ніхто не знайде...це моє таємне місце, куди лечу, як нікуди дітись...
Ті зорі зігріють мене, огорнують моє тіло і наповнять душу світлом, яке я потім подарую світові....
