Взявся Петя за уроки,
Біля нього тато сів,
Тему враз спіймало око:
’’Побудова нових слів’’.
Тато взявсь допомагати
(Суфікси - не для ослів),
З них утвориться багато
Гарних і цікавих слів.
Примостивсь у слові ззаду
Невеличкий суфікс -ун,
І посипались словечка:
Веселун, мовчун, крикун…
-Різні є Боги на світі,-
Каже тато -говорун,-
Прати Бог любив дощами,
Тому й звуть його Перун.
Ось єнот на цій картинці,
Симпатичний чепурун,
Любить лапки свої мити,
Має кличку - полоскун.
-Зрозумів,- синочок каже,-
Хто біжить - то це бігун,
Той у висоту стрибає,
В спорті знають - це стрибун.
За трибуну он вчепився,
Словом тішиться товстун,
Народ знає: цей політик –
Обіцяльник і брехун.
Під опікою дитина,
В неї батько - опікун,
А хто все майбутнє знає-
Називається віщун.
-Молодець,- радіє тато,-
На ’’відмінно’’ тільки вчись,
Бо мої найкращі гени
Всі тобі передались.
-Знаю, тату, я й про тебе,
Де приткнувся суфікс -ун:
Любиш їсти сир голландський,
То, виходить, ти с..ун?
В тата щелепа відвисла:
-Правило це де взялось?
Ти тупе і дурнувате,
Звісно, в матінку вдалось!
