***
Не знаю, що буде завтра,
не знаю о тім, не знаю...
Де сонце зійде, де - зірка,
а де - лиш гіркий полин
навшпиньки пройде, як злодій,
моїм благодатним краєм,
лишаючи біль розрухи
і чорний їдючий дим.
Так хочеться, щоб на завтра
були вже не ці прогнози,
щоб наші пташки рідненькі
розвіяли орди хмар,
щоб витерла Матір Божа
землі цій стражденні сльози,
а не горювала знову,
взираючи на вівтар,
Де ніч поминає спокій
і стріли летять проз темінь,
де в кожному серці нині
молитва і віри зирк...
Тримай, Боже, силу міцно
у воєвому рамені!
Тримай нині, жінко, в собі
безрадний розпачний крик.
Хто знає, що буде завтра...
А ми - у руках надії!
А ми - під крилом небесним
у прагненні перемог,
у купелі волонтерства,
у зодчестві добродії -
не знаємо що на завтра,
та знаємо - з нами Бог!
25.04.22 р.
Ніхто не знає, що буде завтра, через годину, через хвилину, ба навіть через секунду. Потрібно лише вірити в краще та надіятися. Дякую за такий чудовий вірш!
