Мені так хочеться усі думки писати.
Слова, що мають сенс лише для мене,
В нотатник свій віршами виливати,
Щоб серце втихомирити вогненне.
Мені так хочеться писати казна-що.
Почують всі - ніхто не зрозуміє.
Я викричусь для інших ні про що.
Та може хтось второпати зуміє?
Мені так хочеться писати маячню.
Те, що не можу я звести докупи,
Щоб врешті вивернути душеньку свою
І вилізти з міцної шкаралупи.
Мені так хочеться писати... Хоч верзіння.
Змістовне важко щось сформулювати.
Бо хто моїм дасть почуттям веління
Про себе розуму доповідати?
Думки та серце спільності не мають,
Бо в серця ніби надто важкі справи.
Думки слів серця не перекладають,
Не можу підібрати їм управи.
І може хочу іноді відкритись,
І розказати все, що відчуваю...
Веліла б шкаралупі розчинитись,
Але спромоги для цього́ не маю.
kk:
