Поглянь у очі стомлені мої,
Поглянь, буває легко помилитись...
Ще сльози десь ведуть свої бої,
А я упав,... - дай досхочу напитись
Тебе, твоїх отих безумних чар!
Розбите вщент збираєм по краплині,
Та й все що вище неба, понад хмар...
Весь світ затих, затих у цій хвилині...
І я в цю мить відворююсь в тобі,
Мов відголосок зраджених ідилій.
Підморгуєш невпевненій ходьбі,
Бо я несу букет із жовтих лілій.
Ти знаєш, що слова мої в душі
Відвертості очами не відвести...
Романтики вмирають у вірші,
Та й я не зміг, не зміг тебе підвести.
Прийми мене, бо не важлива суть,
Алюзія, сценарій і актори...
Ті очі більше щирості несуть,
Ніж снігом балують узимку гори
