Не тра тіла шкодувати,
Казов і буду казати,
Бо то всьо є ма́рний вІдок
Я тому є прємий свідок.
Мусиш рано го збудити,
Вмити, дати їсти, пити,
Вбрати, до роботи гнати
(чо дармо час марнувати).
Пручєєсє тото тіло,
Ще би спати троха хтіло,
Валєлосє ще в посте́ли,
Розглєдало мух на стели,
Крутилосє в ружні бо́ки,
Лиш би не зробити кроки
До роботи нелегко́ї
От такі то дії тво́ї.
Нащо? Як добре лижєти
І ніц тако не робити.
Не шкодуйте го, не траба
І най го не душит жаба,
Най не стогне і не ниє,
На долю вовком не виє,
Бо руханка, то життє,
А лежаннє - терміттє.
Ніц тото тобі не дасть,
А може прийти й напа́сть
Заболєт з лежаннє бо́ки,
Не підут живильні соки
В ружні точки твого тіла...
Вставай! Берисє до діла!
Не тра тіла шкодувати,
Хто ким має керувати?
Душа тілом? Навпаки?
А не йдут, біжут роки,
Ними траба користати,
А не дармо час вбивати.
Життє скоро йде, панове,
То най бу́де ґонорове!
