смертоносні очі дивляться на світ
крізь серпанок мрії. що вони там бачать?
твоя невмируща душа розгорнула могутні крила.
ти думаєш, ти – бог. та ти ні над чим не владний.
ти віриш, тобі вклоняються, але там нікого немає.
моя барвистість вицвіла. все – чорне й біле, як взимку.
пора цілувати веселку, й прощатися: пізня пора!
час тремтіти й холонути. хай ринуть сльози потоками!
сходить з небес сатана в шатах святого духа:
ти думав, ти – бог, але ти ні над чим не владний;
ти чув, як тобі співають, але там нікого нема.
всі барви колись вицвітають. пора цілувати веселку.
будь здоровий, мій світе. ти став чорно-білим, як я.
послухай, що каже цей вітер, подих святих небес.
лиш скажи, що не чуєш, і я тебе відпущу.
підведи свою голову: ти бачиш це небо?
якщо ти мені не віриш, я дам тобі волю, і йди.
не віриш? поглянь на вогонь, як він приваблює погляд.
що бачиш у ньому? якщо не те саме, що я,
ти заслужила на визволення,
і на свій власний шлях крізь туман.
пий це вино, й їж цей хліб, пам'ятаючи,
що п'єш мою кров і їси моє тіло –
чи відчуваєш тоді те саме, що відчуваю я?
я не даю тобі волі: я не даю нічого,
лиш заберу твій тягар. пора цілувати веселку,
бо така моя воля, мій світе:
ти дав мені звільнення, й я
став чорно-білим, горе
psychophobia, black sabbath
ID:
911916
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.04.2021 14:52:27
© дата внесення змiн: 24.04.2021 14:52:27
автор: mayadeva
Вкажіть причину вашої скарги
|
