Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ерох2: МІСТ ЗАКОХАНИХ - ВІРШ


Ерох2: МІСТ  ЗАКОХАНИХ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 4

Пошук


Перевірка розміру




МІСТ ЗАКОХАНИХ

Молода дівчина йшла по вулиці. Великі, важкі сльози котилися по її щоках. А вона йшла вулицею міста не помічаючи ні своїх сліз, ні сторонніх людей, які здивовано поглядали на неї. Іноді вона витирала своє обличчя долонями, через що її щічки ставали ще бруднішими від розмазаної туші, а набряклі від сліз очі ставали ще більш червоними від потоку нових, солоних сліз. - Тільки у найжахливіші хвилини свого життя жінка може дозволити собі таку байдужу неохайність до своїх щічок та очей, - сумно зітхаючи думали деякі перехожі. Дехто з них зупинявся і співчутливо або здивовано дивився на неї, але ні співчутливих, ні здивованих поглядів перехожих дівчина теж не помічала, тому що її очі заповнило напівпрозоре марево сліз, а сказати щось сердечне, заспокійливе їй ніхто не наважувався, або не мав часу на таку дрібницю. Вона пройшла повз бібліотеку та вийшла до Європейської площі. Біля площі дівчина знову витерла свої очі, роздивилася навколо себе і усвідомивши куди вона зайшла, повернула праворуч на широкі сходи, які вели на один з майданчиків, який шанобливо запрошував усіх бажаючих завітати на схили Дніпра. З висоти мовчазних круч перехожі мали змогу насолоджуватися красою та величчю сивого Дніпра. Вони обережно доторкалися своїми щасливими поглядами до картин безмежної, осяяної сонцем, небесної блакиті і з висоти мовчазних круч бачили, як могутні, сині хвилі міцно з’єднували два далеких берега та всю українську землю, яка розстелялася від одного краю обрію до іншого. Подив та повага заполоняли їхні втомлені та виснажені серця, вони вдихали п’янке повітря, наповнене величчю безмежного простору та солодкими пахощами волі та слави і ставали сильнішими та кращими ніж були. Зажурена, молода дівчина саме в цю хвилину не бажала становитися ні сильнішою, ні кращою, її гіркі, солоні сльози падали на Дніпрові схили і обпікали мовчазну землю. Легка, біла блузка дівчини трішки забруднилася, але ця неприємність її не турбувала, напевно тому, що вона цього забруднення, крізь важкі сльози, не побачила. Потерті джинси, маленька, темна сумочка та білі невеличкі кросівки довершували її вбрання. Струнку дівочу постать з вузькою талією проводжали зацікавлені погляди. На кручах з її темним волоссям почав бавитися теплий вітер, але їй було не до жартів, вона змахувала рукою, проганяючи надокучливий вітер і поволі йшла далі. Дівчина пройшла повз Літній театр, оминула оглядовий майданчик і пішла у напрямку Мосту Закоханих. На відстані семи кроків за нею йшов молодий хлопець. Він був вдягнений у світлі легкі штани, сіру футболку та легкі сандалі. Звали його Володимир, він від самої Філармонії поволі йшов за дівчиною збираючись підійти до неї та заспокоїти її, але не наважувався, через гіркі сльози, які безперестанно лилися по її щоках, адже ті сльози незнайома людина ні висушити, ні витерти не мала права. Коли дівчина ступила на Міст Закоханих у хлопця щось йойкнуло у грудях. Володимир пригадав сумну історію цього мосту і його серце шалено закалатало, він не роздумуючи прискорив свої тихі кроки. Дійшовши до середини мосту дівчина зупинилася і раптом схопилася однією рукою за металеве поруччя! Проте Володимир вже був у неї за спиною, він миттєво взяв дівчину за ліву руку і лагідно та впевнено сказав їй: - Не лякайся, ти не впадеш, я тебе міцно тримаю. Не турбуйся, не тремти, я тобі допоможу. Дівчина підкорилася ніжному, м’якому, чоловічому голосу і повільно пішла поряд з Володимиром Мостом Закоханих. Вона опиралася на його руку і навіть не намагалася вириватися. І тільки на протилежній стороні глибокої прірви, коли вони закінчили свій перехід через вузький міст і відійшли від нього, і дівчина поволі почала приходити в себе, хлопець сказав їй декілька речень, які їй здалися незрозумілими та дуже дивними: - Життя нам дається тільки один раз, його треба берегти. І яке б горе нас не спіткало розумна людина ніколи не дозволить собі кидатися з високого мосту у глибоку прірву чи то через нерозділене кохання, чи то через проблеми з навчанням, чи через якусь іншу біду. Божевільні люди, люди у яких розуму немає зовсім навмисно себе не вбивають! Виходить, що ці божевільні люди розумніші за розумних людей, яким набридло життя. А ти така молода та вродлива. Самогубство - це великий гріх. Дівчина мовчала, здавалося, що вона намагалася зрозуміти сказане чи розшукувала необхідні слова для свого виправдання, але вона розглядала симпатичного хлопця, який допоміг їй у страшну хвилину, коли у неї підкосилися ноги, і вона злякавшись почала тремтіти від одного необережного погляду спрямованого нею у глибоке та жахливе дно провалля. Вона повільно кліпнула своїми великими очима, ніжно всміхнулася йому і відповіла: - Я не збиралася закінчувати своє життя самогубством, я здатна боротися з чорними смужками на стежці моєї долі, але не такими безглуздими та безжальними до себе діями. У мене запаморочилася голова, в очах танцювали якісь дивні, маленькі, яскраві зірочки, напевно від висоти та нервового потрясіння. Але я вдячна тобі за те, що ти мені допоміг, за те, що ти не роздумуючи кинувся рятувати життя незнайомій людині. Ти небайдужий, хоробрий і добрий. У мене в автобусі вкрали з сумочки всі гроші, а потім до мене причепилися контролери та вимагали, щоб я заплатила їм штраф, вони мучили мене цілу годину. Тільки тому я плакала. У мене навіть думки такої не було, що через цю прикру неприємність неодмінно треба кинутися з цього мосту у прірву. - Тоді вибач мене, напевно я тебе образив своїми незграбними докорами. Це добре, що я помилився і я радий, що ти почала посміхатися, - радісно сказав хлопчина, - мене звуть Володимир, а як звуть тебе? Дізнавшись що дівчину звуть Олена хлопець запропонував їй сісти на дерев’яну лаву, дістав з невеличкої сумки вологі серветки і дав їх Олені щоб вона витерла свої щічки. Олена взяла серветки, але її руки зовсім не слухалася, вони стали важкими та чужими і ще більше розмазували бруд. Помітивши це Володимир взяв з її руки серветку та ніжно і обережно почав витирати з дівочих щічок залишки журби. Олена довірилася цьому незнайомому хлопцю, адже він тільки що намагався врятувати її життя, тому про щічки можна було не турбуватися. Журба, сльози та образи контролерів повільно зникали з її спогадів разом з брудом, який Володимир обережно стирав з її щічок і Олена почала думати про те, що після чорної смужки у неї обов’язково почнеться біла смужка, і ця смужка обов’язково буде широкою та довгою, як саме життя. Свої радісні роздуми дівчина доповнювала ніжними посмішками, які так сподобалися Володимиру. Вони ще хвилин п’ятнадцять сиділи розмовляючи на дерев’яній лаві, а потім взявшись за руки пішли розшукувати кафе з гарячою, запашною кавою, без якої жодна зустріч, жодне знайомство вважається прохолодним або безсоромно змарнованим. Затінок кафе надовго заховав Олену та Володимира від допитливих поглядів цікавих перехожих і тільки коли темна ніч дозволила засвітити на вулиці сріблясті ліхтарі до кафе під’їхало таксі. В замовлене таксі сіла дівчина, вдягнена у білу блузку і хлопець вдягнений у сіру футболку. Володимир поїхав проводжати додому усміхнену та щасливу Олену, а дорогою вони домовилися зустрітися завтра знову біля Київської Філармонії для того, щоб з усіх майданчиків оглянути красу та велич сивого Дніпра та разом роздивитися - невже й справді таким глибоким та жахливим виглядає дно прірви з того дивного, чарівного Мосту Закоханих?

ID: 907163
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.03.2021 13:42:32
© дата внесення змiн: 07.03.2021 13:42:32
автор: Ерох2

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (60)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Море
oreol: - водяна стихія
Синонім до слова:  Море
oreol: - уже не річка, ще не океан
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - голова робота
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - вхід в матрицю
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - цікава іграшка,ця-ця
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - без ніг, без рук, а швидкий
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - клон хворого
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - невдала копія людини
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - електронний мозок
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - абак
Синонім до слова:  Комп'ютер
oreol: - Програматор
Знайти несловникові синоніми до слова:  Морський
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Довірливий
Рувану Талі: - Мирликий, безвідний, віроснимий
Синонім до слова:  Довірливий
Естет зі стажем: - необпечений життям
Синонім до слова:  Довірливий
Естет зі стажем: - Інфантільний
Синонім до слова:  Парубок
dashavsky: - Батяр. :D
Синонім до слова:  Мама
Світозорянська: - благодатниця, світодайниця
Синонім до слова:  Море
Світозорянська: - Нептунарій, безкраявода, водомир
Синонім до слова:  Гілка дерева
Світозорянська: - відросток стовбура периферійний пагін
Синонім до слова:  Комп'ютер
Світозорянська: - кіберкапище
Синонім до слова:  Зажадати(кохання)
Світозорянська: - закупідонити
Знайти несловникові синоніми до слова:  Зажадати(кохання)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Алкоголь
Світозорянська: - первак, бімбер, вино, хміль, спирт
Синонім до слова:  Парубок
Світозорянська: - юнак, молодик, парубчина
Синонім до слова:  Парубок
Лепесток: - Хлопець, легень,молодець, пацан,
Синонім до слова:  Парубок
Світлана Сопронюк: - Легінь
Синонім до слова:  Мама
Олен вчитель: - Неня
Синонім до слова:  Мама
Genyk: - Татинка
Синонім до слова:  Море
Genyk: - Океанородич
Синонім до слова:  Комп'ютер
Genyk: - Всезнайко
Синонім до слова:  Комп'ютер
Сніг_на_голову: - ПеКасик, ЕОМчик)
Синонім до слова:  Комп'ютер
Redivivus et ultor: - Кібермозок
Синонім до слова:  Комп'ютер
Сніг_на_голову: - скринька алгоритмів
Синонім до слова:  Комп'ютер
Redivivus et ultor: - мислемашина́
Синонім до слова:  Море
Сніг_на_голову: - Проокеання суперечливо, але...))
Синонім до слова:  Мама
Світлана Сопронюк: - Ненька
Синонім до слова:  Мама
Enol: - Живородниця
Синонім до слова:  Мама
Сніг_на_голову: - менеродиця, життєдайниця
Синонім до слова:  Мама
Серафима Пант: - Всеосяжниця, горішниця, пестунка
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мама
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Море
Сніг_на_голову: - Солеводдя
Синонім до слова:  Старатися
Пантелій Любченко: - Кректати (від напруги)
Синонім до слова:  Комп'ютер
Світлана Сопронюк: - Пожирач уваги, вікно у світ, щастя юзера.
Синонім до слова:  Довірливий
Світлана Сопронюк: - Здитинілий :D
Нові твори