Присвята
всім, у кого не собача робота
Якось у літню, погожу днину Зі святом Покрови і Днем Захисника!
Собаці заманулось конини,
А тут нагода – у долині
Дрімає кінь, що рідкість нині.
Підскочив, нюхом роздивився,
Хватко зубами учепився
За ту трубу, що бовваніла…
- Гаряча! Сонечко нагріло!
Тут засвітились раптом зорі,
Мов кип’ятком, собаку змило…
Лежить у ямі – гірко плаче,
Ну що то за життя собаче, –
Позаривсь на кусок конини,
Зостався з зубом лиш єдиним.
А трохи відлежавсь, оклигав -
Складав казки усякі мигом,
Як захищав коня у полі,
Що ворогів було доволі,
Як куля вража в рот попала
І вибила зубів немало…
І все беззубим ротом шамка
Всюди, де вища пахне ставка.
В житті ця казочка не нова…
Про що ведеться, власне, мова?
Є люди зі собачим нюхом...
Аби лишень набити брюхо,
І там, де пахне вища ставка,
Туди попре, там буде гавкать.
В. Ф. -10.10.2020
Приємно, що хоч чимось можу здивувати, Ніночко! бо вже "від сірості днів" скоро завию, як той собака
Сердечно дякую і Вас вітаю. Щоби у Вас і у нас було тільки гаразд Здоров"я, миру - з усім іншим самі справимось
Дуже приємно, Катрусю 
ВЗА 
бо вже "від сірості днів" скоро завию, як той собака 
