Зріжу троянди… я на світанку,
Всупереч долі, маєш коханку,
Якби ж відчув, так боляче нині,
Всі сподівання тепер марні.
Захопивсь, скажеш… Як той хлопчисько,
Більш не спитаю,чому так низько
В очах впав й гаснеш,то ж це блюзнірство,
Де ж те кохання, гордість, партнерство?
Чоловік скажеш? Схоже ганчірка,
Тебе оцінить, з часом й та жінка,
За брехню й зраду, теж не пробачить,
Між нас навік… ниті обірвались.
Сумнів відкину… зріжу троянди,
Сенячним ранком, всміхнусь, як завжди,
В чарівних квітах моя надія,
Пощастить, вірю, не знасне мрія,
Ще покохаю… серце зігрію,
Не уярмить в полон ейфорія!
13.09.2020р
Зворушливо і трепетно Ніночко!!! Боляче коли зрада торкає сім*ю... Нажаль такого лицемірства у наші часи хватає. Тільки, якщо зрадив раз, то і надалі буде не щирим... Гарного вам настрою, щастя і любові сонечко!!!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
2 Не можу зрозуміти чоловіків, які з легкістю кидають дітей і родинне гніздо, ставлячи своє захоплення вище всього! Жінка завжди дасть собі раду, а такі чоловіки на старість стають жалюгідними і нікому не потрібні: гроші закінчились, а хвороби обсіли! Правдивий вірш, Ніночко!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую за високу оцінку!Рада.що читаєте мої твори. Подивишся.що твориться нині...Й справді,як виживати родині...До всього того,що війна, й безробіття,а дітки є...шкода молодиць.І Ви праві на старості хочуть,щоб біля них ходили...Тільки на жаль вони не задумуються над тим,що їх чекає,живуть одним днем...
Гарного дня Вам і натхнення!