Всупереч долі

Зріжу  троянди…  я    на  світанку,
Всупереч  долі,    маєш  коханку,
Якби  ж  відчув,  так  боляче  нині,
Всі  сподівання  тепер  марні.

Захопивсь,  скажеш…    Як  той  хлопчисько,
Більш    не  спитаю,чому  так  низько
В  очах  впав  й  гаснеш,то  ж  це  блюзнірство,
Де  ж  те  кохання,    гордість,  партнерство?

Чоловік  скажеш?  Схоже  ганчірка,
Тебе  оцінить,  з  часом    й  та  жінка,
За    брехню  й  зраду,  теж  не  пробачить,
Між  нас  навік…    ниті  обірвались.

Сумнів  відкину…    зріжу  троянди,
Сенячним  ранком,  всміхнусь,  як  завжди,
В  чарівних  квітах  моя  надія,
 Пощастить,  вірю,  не  знасне  мрія,
Ще  покохаю…  серце  зігрію,
Не  уярмить  в  полон  ейфорія!

                                                                 13.09.2020р
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Ніна Незламна