Зріжу троянди… я на світанку,
Всупереч долі, маєш коханку,
Якби ж відчув, так боляче нині,
Всі сподівання тепер марні.
Захопивсь, скажеш… Як той хлопчисько,
Більш не спитаю,чому так низько
В очах впав й гаснеш,то ж це блюзнірство,
Де ж те кохання, гордість, партнерство?
Чоловік скажеш? Схоже ганчірка,
Тебе оцінить, з часом й та жінка,
За брехню й зраду, теж не пробачить,
Між нас навік… ниті обірвались.
Сумнів відкину… зріжу троянди,
Сенячним ранком, всміхнусь, як завжди,
В чарівних квітах моя надія,
Пощастить, вірю, не знасне мрія,
Ще покохаю… серце зігрію,
Не уярмить в полон ейфорія!
13.09.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Ніна Незламна