Поклич мою тінь побути поряд.
З роками лиш вітер усе, що в нас є,
Він дотиком небу дарує погляд
І десь обіймає волосся твоє.
З роками каштани квітнуть частіше,
Міняються швидше пороги життя.
Можливо, кохаємо ми мудріше.
Можливо, стійкіше стоїть земля.
У кожного своє проміння вдома,
У кожного свої мінорні ноти,
Своя рутина, наснага та втома.
І тільки у спогадах ти навпроти
З натхненням дивишся очима в очі,
По шкірі хвилями гуляє ніжність,
Танцює дотик у магії ночі.
Цей час секунда і ціла вічність.
Поклич цей спогад на чашку кави.
Відчуємо присмак розлук і надій,
Побуду поряд з тобою думками
Й підемо своїми шляхами до мрій.
