Куриться петрів батіг,
б'ється об руки жваво,
тіло зав'язує
в вузлик на туго.
Сонце на серці глибоко
камінням лежало.
Вийшло з води
із ожиновим пругом.
Стрілами в небо трава,
розколошкона пріло
грози розгойдує
силою хльостко.
Літо у лоні медове
з малого зростила.
Скошена розкіш
під ноги
і лоскіт...