У теплий сон прокрався вітер,
В щось калатає, стугонить.
Гілкою стукає у шифер,
Мені не дав і сам не спить.
Б'ється грудьми у стіни хати,
Шкребеться кішкою в вікно,
Не кинути його за грати-
Він птаха вільного крило.
Заплів косу старій ракиті,
Гудів у пащах димарів,
Змутив в нічній калюжі воду,
Далі селом сичав, летів.
Родився день під темним небом.
Хмари закрили світлу шлях.
Та вітер далі мучив верби,
Он горобець дивись закляк.
Собак загнав у теплі буди,
Пташок у затишок під стріхи.
Ховалось все і навіть люди,
Не мали з цього вітру втіхи.
Так цілий день гуляв роздолом,
Кружляв дворами і в садках,
Неначе дикий кінь у полі,
Як волю люблячий козак.
Надвечір гнав тужаві хмари,
Не натомився , не приліг,
Навіжений своїм напором, шалом,́
Довбав у двері і в поріг.
Вже й ніч у двір , а він гарує,
Бува бубнить мов котрабас,
Що він собі там замишляє
Які ще прикрості припас.
́
Зі св'ятом .
Гарний вірш! 
