Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Крилата: КАЗКА ПРО ТІНКУ ТА ТОСИКА - ВІРШ


Крилата: КАЗКА ПРО ТІНКУ ТА ТОСИКА - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 11

Пошук


Перевірка розміру




КАЗКА ПРО ТІНКУ ТА ТОСИКА

У родині ослихи та ослика було двоє діток-близняток – син Тосик та доня Тінка. Доня росла слухняною, була зі всіма ввічлива, привітна. Тосик любив вередувати. Коли його просили щось зробити, він часто кричав: «Не хочу! Не буду!» або грав у мовчанку. Каже, наприклад, мама: - Діти, приберіть, будь ласка, у своїх кімнатах. Тінка одразу схопиться з місця і почне складати іграшки, поправляти постіль на ліжку. А Тосик, мовби й не чує, бавиться танком чи малює автівки, поки йому тричі не повториш одне і те саме. Коли ж таки почує просьбу чи наказ мами, то скривиться, знехотя візьметься складати, як-будь це робить, а часом і просить сестру, щоби йому допомогла прибирати. Або ще таке. Кличе діток мама їсти борщ. Тінка зразу прибіжить, виїсть усе з мисочки, подякує мамі, вимиє за собою посуд. А Тосик почне стогнати: - Не хочу борщу! Хочу смажену картоплю або канапку з копченою ковбасою. - Не корисно часто їсти смажену картоплю чи ковбасу, сину, - мовить мама. - Ну і що, що не корисно, мені ця їжа подобається! – провадить далі та ще й хмурить брови, тупає ногою. - Тосику, Тосику! Чому ти такий незгідливий? Сідай до столу, з’їж хоч кілька ложечок борщику зі сметанкою, від такої страви твої щічки порум’яніють, зубки, ніжки зміцніють. - Гаразд. З’їм, та лише кілька ложок! - мовить. Або каже сину й доні тато: - Діти, підіть до саду та зберіть яблука, що впали додолу. в кошик. - Добре, - каже доня й одразу побіжить. - А я не піду! – мовить син. – Маю роботу – складаю з конструктора кран. - Склади та піди. Тось складе кран, а тоді ще щось почне конструювати, тільки б яблука не збирати. Та поки тато не гримне на нього, не рушить до саду. Або вчителька на уроці просить: - Діти, складіть і запишіть в зошиті речення про школу. Тінка напружить мозок та й складе і то навіть не одне, а два чи три. А Тосик у той час малює на картці слоника. - Чому не написав? – питає вчителька-сова ослика, коли підходить до його парти. - Не хочу, не вмію, - відповідає ослик. - Бери приклад зі своєї сестрички, Тосю, вона вже два речення склала й написала, а ти жодного. Скривиться і аж тоді почне думати. Якось у вихідний день, у суботу, Тосик та Тінка вийшли у двір. Ослик взяв із дому дзиґу, тож крутив її. А його сестричка прихопила ведмедика, носила його, гойдала, підкидала вгору, танцювала з ним у парі. Тосик теж захотів погратися з ведмедем, але не попросив його у сестри, а вирвав іграшку з її рук. - Віддай! – мовила Тінка. - Не віддам! Сіла осличка на лавку й заплакала. А Тосику хоч би що. Крутить свою дзиґу, а ведмедя під пахвою тримає. І тут небо потемніло, знялася шура-буря, над Тосиком закружляв вихор, а тоді вхопив його і та й поніс до лісу. - Братику! Братику! – закричала Тінка. Вона кинулась наздоганяти вихор, але не змогла його догнати, він заховався десь у глибині лісу разом із Тосиком, якого вхопив. Заплакала дівчинка-ослиця, розвернулася й побігла чимдуж додому. Розказала мамі, татові про те, що сталося у дворі. Стали ті думати-гадати, як сина шукати-визволяти. Зійшлися на тому, що треба зателефонувати до поліції. Зателефонували. Але і самі вирішили ґав не ловити, а зібрати родичів, сусідів і йти з ними до лісу шукати сина. Зібралось їх десять, взяли вони кожен по ліхтарю та й вирушили до лісу на пошуки малого непослуха. Ходили-ходили по лісі, гукали ослика, шукали – не знайшли. Поліціянти теж не марнували часу. Озброїлись раціями, шукали дитя, що пропало. Але їх робота теж не дала результату. Довго не могли заснути мама, тато та їх доня, але під ранок сон їх таки звалив. У тому сні Тінці з’явився патлатий бородатий дядько Свистун. Він свистів у свисток і від того вітри починали бешкетувати. - Дядьку, дядьку, бачу, ви маєте владу над вітрами! – закричала до нього Тінка. – Чи не бачили ви, куди вітри понесли мого братика Тосика? - Як не бачив? Бачив, звісно. - Куди ж? - До лісу. - Мої батьки весь ліс обійшли, але його не знайшли. - Бо він у підземному царстві. - А що це за таке царство? - У ньому нечемні діти перевиховуються. А ті, які не хочуть ставати кращими, залишаються у підземному царстві назавжди. - А тих дітей там годують? - Так. - А чим? - Борщем, кашами, молоком, сиром, яблуками, інколи горіхами й медом, якщо вони старанно виконують накази. А цукерок, вафель, печень, тортів, ковбас, смаженини, чіпсів не дають. Сонця там немає і неба немає. - А що ж там є? - Суцільна мряка. Є дерева, але голі, сухі, обламані, є ріки, але у них майже немає води, тільки болото. Тільки дві години на добу у підземному царстві світить світло. У цей час усіх нечемнуль заставляють читати, писати, малювати, складати різні речі, підмітати двори, чистити картоплю, буряк і цибулю на борщ і таке інше. - Гммм… Неприваблива картина… А чи можна звідти якось вибратися? – спитала Тося. - Можна, – каже дядько Свистун. – Ти могла би визволити свого брата, якби захотіла. - Як я це могла би зробити? - Я скажу тобі. Треба взяти три шматки м’яса, сім яблук і з усім цим іди до лісу головною широкою стежкою й нікуди не звертати. Якщо вирушиш в путь, то біля першого колодязя, що стоїть справа від стежки, ти побачиш тигра. Він ричатиме, але ти не лякайся, кинь йому шматок м’яса. Тигр ухопить їжу, з’їсть і пропустить тебе. Ще через сто метрів, коло другого колодязя, що буде стояти зліва від головної стежки, побачиш лева. Він теж ричатиме. Але ти і його не лякайся. Кинь йому ті два шматки м’яса, що у тебе залишаться. Він з’їсть їжу і також пропустить тебе. Через наступних сто метрів побачиш хатку лісника. Підійдеш до неї, постукаєш у вікно. З хати вийде бабуся. Даси їй сім яблук, і вона за те поведете тебе до входу у темне царство. - Гаразд. Я постараюся все так зробити, як ви мені порадили. - Але це ще не все, дівице-ослице. Ти маєш розповісти мені, коли прийдеш у темне царство, три вірші, розв’язати три приклади і відгадати три загадки. Тільки після цього зможеш побачити брата. - Гаразд. Я підготуюся. - Є ще одна умова. - Яка? Кажіть. - Мабуть, найголовніша. Тільки тоді, коли твій брат пообіцяє мені, що буде у земному світі слухняним, працьовитим, ввічливим, він зможе вийти з мого царства. - Сподіваюся, він подумав над своєю поведінкою і все це, що ви назвали, пообіцяє зробити. Дядько Свистун свиснув у свисток і зник. І тут Тінка прокинулась. - То це був сон? – спитала сама себе і сама собі відповіла: - Так. Але я зроблю все так, як мені порадив цей дивний патлатий бородатий дядько зі свистком у руках. Тільки ж де ж узяти м'ясо? Яблук у нашій коморі багато – зі свого ж саду. А от зі м'ясом може бути халепа. Тінка заглянула в морозильну камеру – не побачила там жодного шматочка. «Недавно мама борщ на м’ясі варила, - згадала, - вигребла всі запаси». Зажурилася. Але тут її мозок прошила думка: «У мене ж є гроші – ті, які мені подарували на день народження дід та бабуся, тітка та дядько!» Тінка підбігла до своєї тумбочки. Там, у малій скриньці, яка закривалася ключиком, вони мали лежати. Осличка не чіпала їх, хотіла скласти потрібну суму і купити собі таку ляльку, що вміє говорити, ходити, знає букви алфавіту, цифри, ще й співає. Витягла гроші зі скриньки без вагання, пішла до магазину, купила три шматки м’яса, взяла з дому сім яблук і вже, було, хотіла вийти з дому, але затрималась. Подумала, що треба написати записку батькам. І написала ось таке: Дорогі мамо і тату! Не хвилюйтесь за мене. Я знаю, де мій братик Тосик. Я іду за ним. Скоро повернуся. Чекайте! Ваша Тінка Вона поклала записку на столі в залі, накинула наплічник на плечі, закрила дім і попрямувала до лісу. Йшла головною стежкою, як казав їй у сні бородань. Коли біля першого колодязя зустріла тигра, то кинула йому шматок м’яса. Він з’їв його і зник. Ще через сто метрів осличка зустріла лева. Той теж з’їв м'ясо, яке йому кинула дівчинка, і пропав з очей, як пропадає роса коли виходить сонце. Невдовзі Тінка пробачила хатинку. Підійшла, постукала тричі у віконце, вийшла бабця. Осличка дала їй яблука і попросила показати вхід до темного царства. - А ти не боїшся туди йти? – спитала старенька .- Злі люди можуть звідти й не вийти! - Сподіваюся, що я не зла. - Ну тоді ходи. Бабуся привела її до входу, тобто до дупла у столітньому дубі й повернулася додому. Дівчинка-осличка відчинила дверці, зробила крок і провалилася донизу. Коли стала на на твердь, то побачила тільки мряку. - Агов! А чи є тут дядько Свистун? - Є! Є! Є! – почула протяжний голос сови. Після цього з’явилося світло й до Тінки підійшов той самий дядько, що їй приснився, патлатий, бородатий і зі свистком у руці. - Ну, ходи, - сказав він, - розкажеш мені три вірші, розв’яжеш три приклади і відгадаєш три загадки, а тоді я проведу тебе до твого брата. Він зараз вчиться, пише речення про школу. Тінка розказала три вірші – з інтонацією, голосно та виразно, розв’язала три приклади – швидко і правильно, ще й відгадала три загадки. - Що в світі наймиліше? – спитав її дядько. - Сон, - каже Тінка, - бо чим би не займався удень, а прийде ніч, все залишиш, бо захочеш спати. - Так. А що у світі найсвітліше? - Любов. Вона освітлює найбільшу темряву, навіть ту, що в середині людини. - Не можу не погодитися з тобою, - каже дядько. - А що у світі є найсильніше - Дух, воля. Дерево можна спиляти, хату розвалити, скелю підірвати, а людині сильний дух не зламати. - Бачу, ти дуже мудра і дуже добра дівчинка. Ходімо до твого брата. Вони пішли.Тінка побачила Тосика, він сидів за партою. Серйозний, зосереджений, щось писав у зошиті. - Братику! – крикнула. - Я прийшла за тобою. Але ти зможеш звідси вийти тільки тоді, коли пообіцяєш, що будеш слухняним, ввічливим і працьовитим. - Буду! Буду! Буду! – заголосив Тосик. – Чесне слово, буду, - додав і благально подивився на дядька Свистуна. - Так тому і бути, - мовив дядько Свистун, - відпущу тебе з темного царства. Бо я людина слова. Дякуй сестрі. Вона багато зробила для тебе. - Дякую, сестричко. І вам дякую, дядьку. Ви навчили мене бути людиною. - Бувайте! – сказав Свистун. Він так розчулився, що його очей аж покотилися сльози. А тоді взяв себе в руки, свиснув, і брат зі сестрою опинилися на поверхні. Вони обійнялися, взялися за руки і побігли головною лісовою стежкою додому. Біля першої криниці зустріли лева. Тосик злякався, але лев на нього не рикнув, тільки хитро підморгнув Тінці та й зник у гущавині лісу. Біля другої криниці близнята побачили тигра. Брат знову злякався. Тінка стиснула його руку . - Не бійся, - мовила. _ Не зачепить, він ситий. Тигр теж підморгнув осличці й утік. Додому діти-ослята добралися швидко. Забігли до хати. А тут мама і тато сидять за столом, та ще й поліціянт з ними, записку у руках тримає. Розказала доня їм про те, як їй вдалося знайти брата. - Добра ти в мене, доню, працьовита. ще й і смілива, - сказала матінка. – Пишаюся тобою. А ти, сину, що скажеш? - Вибачте мені, дорогі мамо, тату і ти, люба сестричко Тінко! Я більше не буду вередливим. Я вас усіх дуже люблю! - Вибачаємо! – сказали всі в один голос. З тих пір Тосика мовби підмінили. Він став гарно вчитися, слухав батьків і всіх старших, був зі всіма ввічливим і привітним.

ID: 812947
Рубрика: Вірші, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 07.11.2018 14:58:18
© дата внесення змiн: 07.11.2018 23:20:18
автор: Крилата

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (124)
В тому числі авторами сайту (4) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Нові твори