Поет – в душі вар’ят. Обов’язково!
Без цього і поезії нема.
І не берися за перо дарма,
Якщо не здатний ошаліть від слова –
Від раптом знайденого в нетрях-сховах,
Або від звільненого із ярма
Рутинних штампів, без тавра-клейма, –
Мов тільки-що воно родилось знову.
Коли не чуєш ти його таким, –
Як полум’я від протягу – тремким,
Бурхливим, як вино, що дно зриває,
Або цілющим, як вода жива є, –
Тоді покинь поезію, покинь,
Бо ще твій дар від тебе Бог ховає.
Ніл Гілевіч
Санэт
Паэт – крыху вар’ят. Абавязкова!
Бяз гэтага паэзіі няма.
I не бярыся за пяро дарма,
Калі ня здольны ашалець ад слова –
Ад раптам знойдзенага ў нэтрах-сховах
Або ад вызваленага зь ярма
Руцінных штампаў, без таўра-кляйма, –
Бы толькі што радзілася нанова.
Калі ня чуеш ты яго такім –
Як полымя на ветры – трапяткім,
Бунтоўным, як віно, што дно ўзрывае,
Або гаючым, як вада жывая, –
Тады пакінь паэзію, пакінь.
Бог ад цябе твой дар яшчэ хавае.
