Дід із бабою зібрались,
Та й пішли до гаю,
Щоб послухать як чарівно
Соловей співає.
Сидять, згадують минуле,
А помниш Іванку,
Як колись, на цьому місці
Кохались до ранку?!
Дід закашлявсь, як грім з неба,
Пішла луна гаєм,
В мене й зараз все труситься,
Як ту ніч згадаю.
Ой згадую, моє серце,
Згадую, Маринко,
Я згадав, як соловейко
Співав для нас дзвінко,
Як бджола тоді залізла,
До мене в ширінку.
Комашина й невелика,
А як укусила,
Так, неначе там багаття
В штанях розложила.
Від укусу комашини,
Розпухло все тіло,
А ще ж весна,соловейко,
Почуття горіли !
Ми забули й про укус той,
Нам кохать хотілось !!!
Ми любились, ми кохались,
До самого ранку,
Аж луна неслася гаєм,
-"Коханий !!! Іванку "!!!
Засвітилася мов сонце
Усмішка в Маринки,
Серденько усе згадало,
(На те ж вона й жінка),
В мене пам"яті на старість
Нема допутя,
Та ту ніч, запам"ятала
Я на все життя.
