Мамо моя мамо, зіронько небесна,
Чого мамцю сива у в очах журба?
Пролетіли роки, відшуміли весни,
Думи сумні з долі підняла судьба.
Наче малі діти з пам’яті воскресли,
Покотилась й впала по щоці сльоза.
Журавлі небесні звістку вже принесли,
Зачекались в ирій Божі небеса.
Ангели небесні подають вже весло,
Очі колись сині виїла роса.
З’їли роки сину з лемеша чересло,
Вже до Бога просить далеч голуба.
Вам же залишаю, всю любов сердечно,
Знов в гаю щебечуть птахи… дітвора.
Ось тому синочку на душі бентежно,
Що Господь мій каже… скоро йти пора.
Прожила в цім світі, як велів належно,
Як в гаю черешня буйно відцвіла.
Ще просити в Бога, якось недоречно,
Застилає очі віхола – імла.
Приспів:
Вам в цім світі сину пам'ять залишаю,
Квіти в вишиванках, долю в рушниках.
Залишусь, як крапля в іскрах водограю,
Ароматом ніжним в ваших стільниках.
Сказати гарна пісня--нічого не сказати.Розворушила сум, біль.І в мене мама вже старенька. Кожного разу вслухаюся в її голос, щоб запам'ятати назавжди.Від'їжджаю з дому--і не можу заспокоїтися: чому так склалось, що я далеко від неї
Дякую щиро. Після сороеа років мовчання близько шести років не мовчу. ... 
хіба парторг прикриває 
Як сказав наш друг прахфесор, як без тебе парасіта. 
Дід Миколай Волиняк(годунок) шанує вас 
