Мамо моя мамо, зіронько небесна,
Чого мамцю сива у в очах журба?
Пролетіли роки, відшуміли весни,
Думи сумні з долі підняла судьба.
Наче малі діти з пам’яті воскресли,
Покотилась й впала по щоці сльоза.
Журавлі небесні звістку вже принесли,
Зачекались в ирій Божі небеса.
Ангели небесні подають вже весло,
Очі колись сині виїла роса.
З’їли роки сину з лемеша чересло,
Вже до Бога просить далеч голуба.
Вам же залишаю, всю любов сердечно,
Знов в гаю щебечуть птахи… дітвора.
Ось тому синочку на душі бентежно,
Що Господь мій каже… скоро йти пора.
Прожила в цім світі, як велів належно,
Як в гаю черешня буйно відцвіла.
Ще просити в Бога, якось недоречно,
Застилає очі віхола – імла.
Приспів:
Вам в цім світі сину пам'ять залишаю,
Квіти в вишиванках, долю в рушниках.
Залишусь, як крапля в іскрах водограю,
Ароматом ніжним в ваших стільниках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2018
автор: Андрій Л.