чи була та гра перед сонцем злим
саме тим зачином лоскотав що сни,
білої весни_встряглої в льоди_
здерши спліну стяг, зможеш_ поясни...
чи злякає крик вранішній туман,
згущену слюду олова калюж,
стежку_та як вуж, дротяний бур’ян,
вицвілі / крихкі шкаралущі душ...
чи сховаєш сам шрами втятих крил,
янгола, з ким брів по слідам кривим,
сходами в пітьмі_ одаль від перил_
він до часу щез_ як прозорий дим...
ласий до спокус, бранець хтивих мар,
в теплий сніг загруз_ пута скинув ниць,
сміх здичілих муз, що лящать між хмар
падає в роти кинутих криниць...
чи була та гра_ сам чи був в тій грі,
биті ліхтарі / перший сталий плюс,
вздовж чужих узбіч знявши якорі,
йдеш теплу навстріч відпустивши пульс...