Тремтінням струн берези гілочки
скидають ноти й кожна – nota bene –
брунатна чирва в кутиках очей:
зверніть увагу, слухачі, на мене!
Триває піцикато вітру.
Ніч.
І берег річки відгомін возносить
від хвиль води до хвиль тонких плечей,
в брунатні чирви-родимки, й не досить,
усе не досить музики душі.
Тремтінням струн розгойдані вірші
дочки стихії і сестри живини.
Камінних берегів колінні згини.
Березові гілки плакучих віч.
Це музика для струнних і челести.
Це шелести натури, вітру жести.
Це провід стріч.
![20211128_114231[4717].jpg](/upload/poem_all/00932283.jpg){kind=small}
