Там радісно і тепло, дитинно, як ніде -
У затишнім куточку на краю Едему.
Курява моїх років завіяла сліди,
Оповило спогад солодким сивим димом.
Біжу я, мчусь туди, де медом пахне поле,
Гойдає пісню на пшеничних хвилях небо,
Де над яром статечні сосни діток молять
З горба не збігати, бо поламають ребра…
Там берегам крутим Сквила гамує спрагу,
Зелені коси миє престарілим вербам,
Там джмелі і цвіркуни че́рпають наснагу,
Цілують квітам щічки і манливі губи.
Там в маминій хаті ще пахне свіжим хлібом,
На столі чекає повний кухлик молока.
Там укривають землю ночі теплим пледом,
Від спеки порятує мереживо садка.
Далекий тихий рай, батьківське моє село,
Клени кучеряві, високі осокори...
Від мене звідти колись дитинство утекло,
Й розпочав мій човен плин по житейськім морі.
