Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Akvarel': Не кажи - ВІРШ


Akvarel
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 13

Пошук


Перевірка розміру




Не кажи

І роки ідуть і забути впору. І летять птахи — за міста й світи. Та живуть у грудях блакитні гори. Все ж живуть. А значить пора іти. Кілометри сотень доріг і вулиць розплетуться косами між зірок, я б пішла за ними та й не вернулась, полетіла б зграєю ластівок. Їм не треба дому, їм хмар достатньо, розсікають крила вітри й світи… Я така ж як ви, я вже майже здатна залишити все і вперед іти. Я стомилась просто — усе по колу, на стіні акрилом руденький кіт… А у клітці ребер — зелені крони, проглядають віттям своїм на світ. * * * Я була малою і щось там сталось. Не згадати давню оту біду, тільки враз приснилося (може, здалось?) — сосни-свічі вбрані в шорстку кору. Дивний ліс то був — ні людей, ні птиці — янтареві краплі і неба синь… Під ногами глиці ворсинки-спиці… Павутинки срібні і дзвін вершин… Там немає злості і зла немає, тепла хвоя, сонце і вітру спів… Я туди хотіла, немов до раю із холодних мокрих лютневих днів. Я туди хотіла і ліс озвався. Молодим пагінням проріс з грудей. І зостався. Вічно. В мені зостався. Промінь-ключик від золотих дверей. Я туди тікала, як було важко. Доки були сили, туди ішла. А коли не стало, то серце-пташку залишила там посеред гілля. * * * І збігали дні, я уже й забула. І росли роки, як трава росте. Все ставало важче, не все збагнула, а збагнула — пізно і знов не те. Біготня за чимось, робота, справи… Лиш би все спокійно і без сварок… Знов по линві йти, не боятись лави, знов зриватись вниз, мов сухий листок, знов згорати там на безглуздий попіл, прокидатись з подивом: бач, жива. Укладати мир і гадати, доки, помирати під черговий скандал… * * * Кілометри сотень доріг і вулиць зазирають нишком в моє вікно… А вони питаються про минуле і шиплять в майбутнє, що я ніхто. А вони розказують про монашок, і про дурку — де б ще тобі іти… Закривати очі, молитись важко: «Боже, збережи мене, поможи». Тут холодний вітер і білі стіни, тут мене нема і мого нема. Повертатись пізно у другу зміну, рано йти зі звичним: «Щасливо, мам». І просити — тільки одне у неба — щоб спокійно, щастя — то вже пусте. Кореняться сосни у бронхи й вени і шумлять гілками в сплетіннях сфер… * * * Я тебе зустріла погожим ранком. Звідкіля ти, хто ти — не знала ще. Небо розкололося синім дзбанком на «було» і «стало» косим дощем. Ми того не бачили, не збагнули. Ми тоді й не зналися до пуття… Ну а потім раптом не розминулись всім на зло світанкам і всім ночам. І за це довіку я вдячна небу, за хвилини радості і журби… Лиш одне прошу я, як в бога, в тебе: не люби лишень мене, не люби. Можеш бути лютим, смішним, шаленим, поламати можеш усі мости, тільки слів, що сонцем горять в легенях не кажи, будь ласочка, не кажи. Не давай причини горнутись ближче, не давай повірити, що комусь я потрібна: дивна, смішна, незвична, я ж — як за соломинку — відзовусь. Я боюся — як я боюся, боже! — закохатись в тихе твоє тепло, не знайти у ньому тебе живого. Полюбити дзеркало, може, скло. Знаєш, я би плакала і сміялась, цілувала тихо у кутик губ, тільки страшно мало мене зосталось, розлечуся в попіл, у тихий звук. Тільки страшно мало на двох тримати, на сніданки, каву, важливе все… Не кажи, не змушуй мене тікати, хай усе залишиться, так як є. * * * Кілометри сотень доріг і вулиць... Ластівки згорають у сяйві сонць. Я б із ними геть — та й не повернулась… Тільки там немає твоїх долонь. Тільки там нема… І гілля у грудях шурхотить тихесенько: «Не спіши…» За вікном розкинувся пишний грудень, серце-пташка горнеться до душі. Надівати крила і не злітати — проростати пір’ям, немов земля, і уже й не знати, а сподіватись, рахувати кроки, що до кінця… * * * Вітер, стіни — треба, ти знаєш — треба. Тут мене немає, тут наче сном. Надівати крила — в порожнє небо… Ну а сосни пахнуть твоїм теплом. * * * Я прийду, над вечір, можливо, пізно, я вернусь з-за краю, з чужих земель і попрошу тільки одне у міста, зрадженого міста моїх пісень, і попрошу тільки одне у сосон (для крилатих, знаєш, усе мости) — ті слова, що раптом приносять осінь не кажи, будь ласочка, промовчи.

ID: 768422
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 27.12.2017 23:52:51
© дата внесення змiн: 28.01.2019 12:49:20
автор: Akvarel'

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (163)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

yaguarondi, 28.12.2017 - 17:28
Велика красива лірична робота give_rose
Невловимо чимось нагадує вірш Грицька Чубая "Чому ж тепер ти знову прилітаєш…"
Траво травице
Будь зеленою
Най буде все як є…
Зорю померлу
Зву із ночі темної кажу
Не треба зоре не спалахуй
Най буде все як є
 
Дантес, 28.12.2017 - 09:33
Захопило-понесло) Приголомшливо, Акварелько 12
Нате Вам купу квіточок: заслужили
flo11 flo11 flo11 flo11 flo11 flo11 flo11
Як завжди, грішите римами (хоч Ви не вважаєте це за гріх)
Але порівняйте:
Я була малою і щось там сталось. Не згадати давню оту біду, тільки враз намарилось (чи приснилось?) — сосни-свічі вбрані в шорстку кору.

Я була малою і щось там сталось. Не згадати давню оту мару, тільки враз наснилося (може, здалось?) — сосни-свічі вбрані в шорстку кору.

Ми тоді й не зналися до пуття…

Ну а потім раптом не розминулись всім на зло світанкам і всім ночам.


І за це довіку я вдячна небу за усі розмови і всі світи…



Лиш одне прошу я, як в бога, в тебе, не люби лишень мене, не люби.


"Ми тоді й не зналися до пуття…

Ну а потім раптом не розминулись всім на зло світанкам і сірим дням.


І за це довіку я вдячна небу за хвилини радості і журби…


Лиш одне прошу я, як в Бога, в тебе, не люби лишень мене, не люби."

Ще пунктуацію поправити місцями - і готовий черговий акварельний шедевр smile
 
Akvarel' відповів на коментар Дантес, 28.12.2017 - 11:54
Дантееесеее tongue Я вас обожнюю))) Якщо ще із пунктуацією поможете - ціни вим не буде give_rose

За гріх вважаю і по можливості виправляю, інша справа, що не завжди мене стає на оті виправлення. Очі то замилюються apple

Спасибі)
 
Дантес відповів на коментар Akvarel', 28.12.2017 - 12:05
Там і з римами я тільки зачепився, для прикладу, а пунктуація - то найпростіше)
От трохи розкручуся з роботою і ще гляну. Напевне, в пошті зручніше?
give_rose
 
Ulcus відповів на коментар Дантес, 28.12.2017 - 11:55
а ви ще й поетичний редактор? оце тааак... tongue biggrin
 
Дантес відповів на коментар Ulcus, 28.12.2017 - 12:01
Я, між іншим, ще й на машинці можу... apple
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  ревнувати
Ксенія О: - Кохати через край
Синонім до слова:  ревнувати
Genyk: - Очманілювати
Знайти несловникові синоніми до слова:  ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  дерево
Genyk: - ПТАХОДІМ
Знайти несловникові синоніми до слова:  дерево
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Юхниця Євген: - Супер!!! Дуже цікаві у всіх слова!́
Синонім до слова:  звук
Genyk: - Тишорух
Синонім до слова:  зайнятість
Genyk: - Часоповинність
Синонім до слова:  звук
Master-capt: - Тон. Нота. Грім. Відлуння.
Знайти несловникові синоніми до слова:  пульт телевізора
liliylo: -
Синонім до слова:  зайнятість
Svitlana_Belyakova: - убивця часу
Знайти несловникові синоніми до слова:  зайнятість
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  звук
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Звичка
Cвітлана: - ритуал
Синонім до слова:  Звичка
геометрія: - надбання
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - пшонка :D
Синонім до слова:  Хліб
anna zakohana: - житник
Синонім до слова:  пристосуванець
Лісник: - слимак
Синонім до слова:  Хліб
Юхниця Євген: - Запечена пшеничка
Синонім до слова:  Звичка
Анна Клименко: - марутня
Синонім до слова:  Хліб
Анна Клименко: - сонцекруг
Синонім до слова:  Звичка
СУЛ: - практика, манери, стиль...
Синонім до слова:  Звичка
Ольга Ратинська: - Приліпучка
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Пристрасть(має звичку)
Синонім до слова:  Звичка
Оксана Батицька: - Навичка
Синонім до слова:  Довкілля
Василь Стасюк: - Виднокрай
Синонім до слова:  Звичка
Genyk: - Заїздуля
Знайти несловникові синоніми до слова:  Звичка
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  пульт телевізора
Вячеслав Рындин: - клондайк микробов
Синонім до слова:  пристосуванець
Володимир Осінній: - Верхнього бранець
Синонім до слова:  пристосуванець
dashavsky: - Нахлібник. Ж...лиз.
Синонім до слова:  пристосуванець
Катерина Собова: - :12: Присмоктувач
Синонім до слова:  пристосуванець
Genyk: - Водяний
Синонім до слова:  пристосуванець
Orfey: - Человекохамелеонец
Нові твори