Скажіть мені, мамо, чому у Вас сиве волосся,
Натомлені руки і сльози стоять у очах,
Чи вороном чорним, над Вами життя пронеслося,
Чи біди і далі приходять до Вас по ночах?
Для Вас, моя рідна, я зірку готовий дістати,
Щоб Ваша усмішка сіяла завжди на лиці.
Роки пролетіли, Ви йдете Його зустрічати,
Тримаючи квітку завжди в своїй темній руці.
Його не вернути, він в першому бою загинув,
Ваш первісток, мамо, для мене це був старший брат.
Присядьте, матусю, хай ноги хоч трішки спочинуть,
Не вернете сина повірте, матусю, назад.
Я знаю, синочку, що брата твого не підняти,
Та вже за роки, я так звикла, дивитися вдаль.
І допоки жива, то буду Його виглядати,
Бо так затихає у серці моєму печаль.
