А ти поряд, а ти завжди будеш поряд.
В моїй думці, в моїх планах і бажаннях,
Бо твій усміх, твоє слово і твій погляд
Розпалили у мені вогонь кохання.
І горить не погасає стільки років
Ніжних пристрастей і мрії дивна ватра,
І все кличуть в давні весни твої кроки,
Сподівається душа на світле завтра.
А ти поряд будеш близькою без міри,
Навіть в мить, коли долати буду втому
Від очікувань даремних, від зневіри,
Від відсутності затишку твого дому.
Нащо знати всьому світу твоє ймення,
А чи прізвище вторинне, чи дівоче?
Головне, що ти на світі є у мене,
Що для серця найрідніші твої очі.
Прийде час колись суворий, невблаганний,
Коли опору чинити вже не зможу,,
Коли з подихом відмученим, останнім
Переступлю за незриму огорожу…
Відлітаючи пташиною зі світу,
Про одне душа моя лиш пошкодує,
Що вростаючи промінцями у вічність,
Вже не скоро щось про тебе я почую!
А в цей час, коли садок покрило снігом,
Коли подихи весняні поза краєм,
Я тебе, моя єдина мила втіхо,
Серед інших спраглим поглядом шукаю!
06.12.2017
Так, Олексо! З допомогою своїх читачів, яких стає все більше... багато хто вказує, що твори стають більш художніми, багатшими... може, дорослішаю, чи що? Дякую Вам!
Додаєте, Петре, в майстерності з кожним віршем... Чи помітили Ви,що написали рідкісним чотирискладовим розміром? Гарно, співуче, умотивовано... 
