Так серце болить, коли бачу сиріт
Та їхні засмучені очі...
В лахмітті якомусь вони без чобіт,
А ручки малі та робочі...
Голодні, холодні і так під хати,
Самі собі батько і мати...
Ідуть до людей ці малі наймити,
За хліба кусок працювати...
У наймах ці діти усі неспроста,
Немає у них дня і ночі...
Від вітру й морозу криваві вуста,
Родини свої вони хочуть...
Бо доленька їхня украй непроста
І важко на них так дивитись...
Благаю рятунку, в Ісуса Христа,
І буду за всіх них молитись...
24 01 2017 р
Вікторія Р
...доленька їхня украй непроста
І важко на них так дивитись...
Благаю рятунку, в Ісуса Христа,
І буду за всіх них молитись... І тема особлива, і розкрито чуттєво!
Дуже вдячна, Вам Людочко, коли писала вірш самій плакати хотілось...таких діток по особливому шкода ..адже не знають, що таке материнська любов та ласка.....
пишу від душі....ця тема для мене дуже болюча...бо як подумаю скільки таких діток-сиріт, серце рветься з грудей.... 
