Окрім 33-го ще був і голодомор 47-го…
Не зажмурюйте очі на дійсність.
Ви тоді ще, мабуть, й не жили,
а у нас мозолі від тих істин
ще печуть, немов краплі смоли.
Може, ви у болоті ховались,
коли ваші горіли хати́,
а чинянки* під клунею рвались,
й не було куди дітям втекти?..
Знали ви, як жаду́ ми плекали
про хлібці із муки жолудів,
як бруньки, мов цукати, зривали
із дерев рученята худі?
Може, чули, як діти у сте́рнях
видлубали з землі колоски,
а на них чатувала вже че́рва**,
щоб здобутки додати до скирт?
А чи знали, що двісті лиш грамів
важив в полі тяжкий трудодень,
як хотілося їсти ночами,
бо без хліба, бувало, – весь день?!
Може, вам, добрі люди, відомо,
що батьки не уникли тюрми
за мішок бур’яну для худоби,
щоб не пухнули з голоду ми?..
Чи чекали ви з тепетом вісті
із копалень брудних Воркути?
Як дитячі котилися слі́зки
на батькІв довгождані листи?..
Як цього ви в житті не пізнали,
й через душу оте не пройшло,
і серця, як вогонь, не палали,
ви не знаєте, що таке – ЗЛО…
25.11.2014
_________
*Бомби
**Об'їзчиками звали тих сторожів.
У мого батька голодомор забрав двоє сестер, а в мами одну.. Коли наступила весна, то з кропиви і лободи варили похльобку, то так вже і вижили. Дуже актуальній вірш !
Як цього ви в житті не пізнали,
Й через душу воно не пройшло,
І серця тим вогнем не палали –
Ви не знаєте, що таке – ЗЛО…
Олексо, дуже сильно сказано. Спасибі за цю сторінку правди.
Який глибокий смисл, і як близько мені до серця! Я ще застав і об"їжчиків, - (дійсно, чирва!) - і памЯтаю голодомор 33-го зі слів батьків.В сім"ї моєї матері із 6 членів померли троє.А сусідка відсиділа в тюрмі м.Харків 8 років за 8 буряків. А в неї ж чоловік загинув на фронті і вдома залишався 8-річний син - не пожаліли навіть дитину, іроди.Про це в анонсі у мене є оповідання "Відлуння 33-го".
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00