У цьому затишному місці так красиво...
У напівтемряві - лиш відблиски свічок.
Скрипаль нам грає музику тужливу,
і леститься до струн гнучких смичок.
Нас полонить міцна гаряча кава,
і романтична атмосфера навкруги.
Над нами мідна стеля, мов заграва,
По темних стінах - позолочені пруги...
Твій погляд затуманений думками,
про те, що нам готує довга ніч...
Краї серветок зціплюю руками,
І я про те ж міркую, ясна річ...
Заграли вальс, і ти, як джентельмен
мене ведеш за руку в центр зали.
Самотня дама і усміхнений бармен
за нами краєм ока споглядали.
Схрестились пальці, погляди схрестились...
Ти обійняв мене як вперше і востаннє.
А знаєш, ще сповна ми не напились
того напою з назвою " Кохання "...
Бо нас ще віхола несе за небокрай,
Бо ми радієм одне одному, як діти...
О, грай, скрипалю! Швидше грай!
Хай б'ються, б'ються в такт серця-магніти!
10.11.14.
