Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
Хай капа дощ - той дощ неназавжди,
З-за хмари сонце висіється вранці,
Зітре зі щік від ручаїв сліди,
А замість інею сипне протуберанців,
І висохнуть "в захмарному ковші "
Сльозинки, й стануть самоцвітами,
А рими, що ростуть із вашої душі,
Веселкою розкинуться над світом.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Анно, за експромт такий !
Ви ділитесь теплом душі своєї,
Коли надворі вітер віє злий,
Торкаючись поезії моєї...
Нехай до Вас повернеться воно
В сто крат возрісши і в сто крат зміцнівши,
І хай як сонце вранці у вікно
До вас заходить ,щоб писались вірші!!!
А может, получше всмотреться в звёзды? Ведь наверняка помимо Медведицы с дуршлагом отыщется какой-нибудь Аль-де-Баран с рогом изобилия и просыплет манну небесную!
Дуже чуттєво-щемно, Любонько!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не знаю, як "аль ".і "де ", а баранів і шукати не треба - вони завжди поруч... і з рогами теж, тільки без достатку в них і на них....
Щиро дякую, Світлано, що завітали, дуже рада Вас бачити!
А может, получше всмотреться в звёзды? Ведь наверняка помимо Медведицы с дуршлагом отыщется какой-нибудь Аль-де-Баран с рогом изобилия и просыплет манну небесную! 
разом і плакати веселіше 
