Вони щитом стояли за Майдан.
Плели стрільба і вибух суголосся.
На землю, наче скошене колосся,
Лягали, кров сочилася із ран.
Свої тягли їх, щоби поміч дать.
А тих, кого рука не діставала,
Ворожа сила злобно добивала,
Спішила в автозаки пакувать.
Сто трьох ховали, їх знайшов стрілок.
А скільки ж то в лікарнях опинилось,
Без органу (прострелений) лишилось,
Живцем згоріло в Домі Профспілок!
А скільки не вдалося розшукать.
Живі чи мертві – всі за нас стояли,
Щоб справедливість восторжествувала,
Щоб зло із трону вдалося прогнать.
Чи наше серце може сум не ткать?
Чи в силі ми забути другі Крути
І смерті закривавлені маршрути?
Ні! Мусимо про все це пам’ятать!
І хай лютують люто вороги –
Чужі й свої. Назад не відійдемо.
Нові порядки в домі зведемо,
Де в кроці честь, розбито ланцюги!
