Колись давно монах один жив,
Велику ласку собі заслужив....
Людей ,що звертались він лікував,
Від злих хвороб їх рятував.
В той самий час, в той самий вік,
Проживав цілитель неподалік.
І він сумував, як монах радів,
Заздрив святому, бо сам так не вмів.
І щоб йому якось насолити,
Задумав метелика в саду зловити,
І коли врешті його він зловив,
Долонями створіннячко прикрив.
«Коли, монаше, тебе запитаю
Не відповіш ....це добре знаю.
Якщо ти скажеш, що метелик живий
ПридавлЮ його і стане мертвИй.
А якщо скажеш навпаки,
Відпущу живого з руки.
Побачимо хто розумніший
І все таки я є хитріший».
Задумав, прийшов, вклонився в дверях,
Монах йому каже: « Все в твоїх руках...».
Не встиг він нічого сказати,
Бо вмів монах думки читати)
Монах, мов Бог- милосердний, дбайливий.
Цілитель- Злий Дух - лукавий, кмітливий.
Долоні -спокуси, пристрасті злі,
Які нас стискають у цьому житті.
Красивий Метелик, мов твоя душа,
І тільки тоді вона буде жива,
Коли є сонце, коли в ній літо,
Коли вона Божим теплом зігріта.
