Ти стояв за моїми плечима, весь промоклий від тонни брехні,
Малював все на віях долю, позолочену у багні,
Витирав увесь бруд історій у гарячий погляд мій,
Малював між нами коло, що черпало лиш подих твій.
Забував про рятунку скриню, загинав пальці на руці,
Обіцяв вкотре: "Не покину", через хвилю вривав кінці,
І лиш місяць сміявся з тебе, і з полону твоїх думок,
Говорив ти лиш сам до себе та втікав далі, ще лиш крок...
Пам'ятаєш, хотіли щастя, забували про білий світ,
А що зараз у нас, нещастя? Чи нестримність твого "Привіт"?
Я щодень рахувала хвилини, ти ж все гордощі виливав,
Я чекала тебе щоднини, ти ж бо брехнів все додавав,
А тепер я стою у полі, в кольорових казкових снах
І черпаю води із моря, моря кривди і нових розплат,
Ти ж стоїш за моїми плечима, гордо дивишся на цей світ,
Що з тобою?Розвій цю днину, підійди або ж йди навік!
26.09.2013
