Я відпускаю
Із серця, із думок
Все те, що було поряд
Наскільки поряд,
що не давало жити
І йшло зі мною в крок.
Я відпускаю цю образу
І помсту, що була.
Сьогодні, завтра
Й нарешті, я скажу:
" я жива ".
Жива .. жива..
І скажу вголос я
Тому, що один ще крок
І смерть би поруч вже була..
А смішно..
Знаєш, як буває:
Ти зустрічаєш і не гадаєш
Наскільки сильне почуття створити може погляд незнайомоï персони,
яку роками ти ніде не помічав,
не чув,
не слухав,
не кохав..
але ж тепер живеш тільки заради погляду від нього..
Від погляду.
Ні від дзвінка,
Не від голосу його
чи цілунку у вуста.
Ти просто йдеш і ти шукаєш,
Нікого іншого не помічаєш.
Ти просто йдеш і ти чекаєш,
Що саме очі ці,
які ти так шукаєш,
Що саме він погляне і усе.
У той момент забудеш ти про все.
Скажу тобі, не хочу пам'ятати.
болить ..
ти знаєш, як болить?
Як буває боляче згадати?
І це, напевно, не дає нормально спати.
Не те, що спати
І навіть дихати не в силі.
От і любов ..
Ти бачиш, ти кохаєш.
Слова важливі ти на вітер викидаєш.
Людині ти говорили, що "я кохаю"
А потім .. а потім вона тихесенько вмирає..
І часом, є що нам згадати.
І хочеться так все повернути,
Все по-іншому зіграти.
Але, вже ні.
Як кажуть, вже пропало..
І може... Ні, не може..
Все, що нас вбивало,
мучило
І місця живого не залишало
Все це на краще,
Звичайно, на добро
і навіть, якщо важко-
Не плач,
Це марно, всеодно..
Ти витри сльози
Забудь ти ті слова
Те все було чудово
І просто дякуй,
Що після нього ти залишилась жива ..
ID:
465843
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.12.2013 18:45:31
© дата внесення змiн: 13.12.2013 18:45:31
автор: taniyaa
Вкажіть причину вашої скарги
|
