Відпускаю

Я  відпускаю
Із  серця,  із  думок
Все  те,  що  було  поряд
Наскільки  поряд,  
що  не  давало  жити
І  йшло  зі  мною  в  крок.

Я  відпускаю  цю  образу
І  помсту,  що  була.
Сьогодні,  завтра  
Й  нарешті,  я  скажу:
"  я  жива  ".

Жива  ..  жива..
І  скажу  вголос  я
Тому,  що  один  ще  крок
І  смерть  би  поруч  вже  була..

А  смішно..
Знаєш,  як  буває:
Ти  зустрічаєш  і  не  гадаєш
Наскільки  сильне  почуття  створити  може  погляд  незнайомоï  персони,
яку  роками  ти  ніде  не  помічав,  
не  чув,  
не  слухав,  
не  кохав..  
але  ж  тепер  живеш  тільки  заради  погляду  від  нього..

Від  погляду.
Ні  від  дзвінка,
Не  від  голосу  його
чи  цілунку  у  вуста.

Ти  просто  йдеш  і  ти  шукаєш,
Нікого  іншого  не  помічаєш.
Ти  просто  йдеш  і  ти  чекаєш,
Що  саме  очі  ці,
які  ти  так  шукаєш,
Що  саме  він  погляне  і  усе.
У  той  момент  забудеш  ти  про  все.

Скажу  тобі,  не  хочу  пам'ятати.
болить  ..
ти  знаєш,  як  болить?
Як  буває  боляче  згадати?
І  це,  напевно,  не  дає  нормально  спати.
Не  те,  що  спати
І  навіть  дихати  не  в  силі.

От  і  любов  ..
Ти  бачиш,  ти  кохаєш.
Слова  важливі  ти  на  вітер  викидаєш.
Людині  ти  говорили,  що  "я  кохаю"
А  потім  ..  а  потім  вона  тихесенько  вмирає..

І  часом,  є  що  нам  згадати.
І  хочеться  так  все  повернути,
Все  по-іншому  зіграти.
Але,  вже  ні.
Як  кажуть,  вже  пропало..
І  може...  Ні,  не  може..
Все,  що  нас  вбивало,  
мучило
І  місця  живого  не  залишало
Все  це  на  краще,  
Звичайно,  на  добро
і  навіть,  якщо  важко-
Не  плач,
Це  марно,  всеодно..

Ти  витри  сльози
Забудь  ти  ті  слова  
Те  все  було  чудово
І  просто  дякуй,
Що  після  нього  ти  залишилась  жива  ..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465843
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2013
автор: taniyaa