Вітер дуба в розпуці хитає,
І хатина мовчить, як німа.
А дитинство знов спогади крає,
Б’ють тривогою в серце слова:
ПРИСПІВ:
Батьку!Де ти? Рідненький, відкликнись!
Потемніла без тебе зоря.
І у пам’яті спогади стислись…
Зовемо, а тебе вже нема.
Ти навчав щирим серцем любити
Україну, природу, людей.
Ти навчав, щоб по-чесному жити…
Тож чому не відкриєш дверей?
ПРИСПІВ:
Ти навчав, щоб жили ми не з краю,
І біда вся чужа, мов своя…
Світанкова зоря в небокраї,
Наче пам’ять гаряча твоя.
ПРИСПІВ:
Соловей спозаранку співає
Твою пісню народженим днем,
А зоря новий день відкриває…
Ми ж тебе все зовем і зовем:
ПРИСПІВ: