Батьківська хатина
Осиротіла край села,
Ніхто туди не їде,
Ніхто не загляда.
А в тій хатині
Жила колись сім'я,
Ох, працьовита,
Була вже та рідня.
Велика та родина-
Семеро дітей,
Батьки не досипали
Тих малих ночей.
Щоб добре жили
Діточки малі,
Батьки сумлінно
Працювали на землі.
А дітки, що зростали
В убогій тій сім'ї,
Любили працювати
На батьківській землі.
На буряки ходили
В поле, обробляли,
Своїм батькам
Вони допомогали.
Матуся говорила
Малим діткам:" під
Лежачий камінь
Вода не підтече,
Нам дружньо треба
Працювати в літку,
Щоб в зимку дітки
Були на відпочинку".
Зібрала мама
Своїх дітей дорослих,
Як квочка біля себе
Збира своїх курчат:
"Як я помру" - сказала
Мама дорослим дітям:
"Не ворогуйте, діти.
Благає батько, благаю вас".
Стоїть хатина-
Батьківська сирітка,
Ніхто туди не їде,
Ніхто не загляда.
А де ж ті діти -
Сім'я багатодітних?
Мабуть забули
Батьківські слова.
Шкода, але таке часто-густо буває... 
