А серце тужить по любові… ( Весна і Королева Зима)
Розсипалось сонячне проміння по її білому тілу,
Потонуло в безоднях темних зіниць, вогнем запалило,
Засіяли смарагди очей... Оксамитом залопотіли...
Одиноке її серденько про любов Його молило.
А Він, мов Кай, зачарований Сніговою Королевою,
Ховався від проміння....від ЇЇ смарагдового сяйва,
Від вогненного ЇЇ кохання... Заворожений славою,
Любов'ю лукавою... Весна Його серцю була б зайва.
Володіння світом, гори золоті та безсмертя на землі,
Наобіцяла Йому Зима, ця Королева Снігова,
Спокуслива чарівниця, хво...да ще та... Кришталі на чолі
І холодна, як змія...Що не так, заморозить... ось така.
Та прийде вже скоро Зимі кінець, потечуть струмки навпростець,
Розтане і в Його серці лід, і зникне байдужості слід,
Запалить Весна любов, зачарує Його піснями митець,
Соловейко-співець... Відчується душі, незбагненний зліт...
Заблищать в росі, смарагди трав’яні, запестить сонце в імлі,
Поцілує Весна хмільним медом, вишневі вуста оті,
Запалають очі під квітневі заметілі, як і тоді,
Коли були Вони ще безтурботні та молоді в житті.
*******
Щасти всім, щасти!
Гарна казка на тему кохання. Це складний стиль. Дуже романтично, але, як на мене, в такій високій поезії не зовсім доречне одне-єдине слово з крапками, воно приземлює політ думки (це моє особисте відчуття, можливо, я помиляюся)Бажаю успіхів!
Ти знаєш у мене багато недосконалих віршів, особливо перших. Переробляю 
три крапки продовження думки чужої чи своєї 
