Ти знову піддався спокусі!
не стримав своїх почуттів,
і життя, в повсякденному русі
ти прокинувся, знав би ще з ким.
Не любиш нікого крім себе
скільки ранив дівочих сердець?
може більше такого не треба
лиш збиваєш усіх, на нівець
Все життя, ти ось так проживеш
і можливо щось треба міняти?
ти вже вдруге, з небес не зійдеш
треба чітко поставити грати.
Не бачиш нікого, крім себе
спілкуєшся на самоті
та завжди, у душі є потреба
а думки навіть близько не ті.
Може хочеш зустріти кохання?
а можливо позбавити страх?
ти виконуєш всяке бажання
розбивши все в пух, або в прах.
Ти чекаєш тієї миті
як побачиш кохання своє
ось і поїзд приїхав, на плиті
очі з далеку бачиш...Твоє?
Тільки знову чекаєш суботи
Понеділок, Вівторок, ці дні
лиш приносять нам зайві турботи,
ти сумуєш знов сам у вікні.
Рік за роком, минають так швидко
не помітив як все пройшло.
Ні дружини дітей нема гидко,
що дарма це дано все було.
Молодим був красивий та мужній
а тепер борода заросла,
не потрібен нікому та з кухні
не полине "люблю як життя".
Розумієш що все це так марно
і вродливість, і вічне життя
а на дворі вночі дуже хмарно,
як природа твій стан показа.
Ти сльозу заронив на підлогу?
не поможе ніхто у біді,
та не прийдуть на допомогу
люди стали вже зовсім не ті.
А тепер скажи будь ласка
кому треба кохання в нулях?
За тобою згорає маска
на стола положили прах.
Ну і все, вже ніхто не згадає
не оплакне тебе в власнім сні,
Врода твоя, з роками минає
ну а ти в це не віриш та ні!
але все очевидністю стане
переконливість на стороні
ну а сніг, за вікном вже ростане
будеш кимось та не у собі...
