|
Пробачу усім,та усе
Вже немає чого втрачати,
Життя покидає мене,
Накладаю на нього грати.
У останні моменти буття
Я не згадую, перше кохання
Я не згадую, перше шмаття
Я не згадую, фото на пам'ять.
Я лиш думаю нащо це все?
Нащо муки оті безтурботні?
І колюче до болі мине,
Всі залишуться, тільки в скорботі.
Ну немає мене на землі,
А хіба хтось згадає?
Я для кожного тільки в тіні
Ніхто вже не пам'ятає...
Тільки дивлюсь на своє життя ,
Перемотую, плівку важливу
Якою колись я була?
Погода, вже зовсім мінлива.
Ну а що поробити,цей страх
Завжди, і до віку не згасне
Та стоїть на камені мій прах,
І душа ніколи не спласне.
Я пішла, у світи далекі,
Не знайдете ніколи мене,
Дуже буйно, літають лелеки,
Вони люблять, усе що живе.
Кожен раз, ти шукаєш образи?
Ти не любиш чужих людей?
Адже в чомусь, від тебе кращі,
Проживаєш безцінний день...
Тому треба все цінувати,
Бути собою завжди
На помилки не наступати ,
А наступив далі іди.
Кораблем, ти пливи по морю!
Хвилями, скелі збивай!
І завжди залишайся собою,
А потім з честю вмирай...
ID:
393661
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.01.2013 22:28:05
© дата внесення змiн: 18.01.2013 22:29:42
автор: Tanya!
Вкажіть причину вашої скарги
|
