Ви чули вже? Невже не чули?! -
Аж захлиналося село!
От молодиці! Так утнули!
Давно такого не було...
Бувало, лаялись за межу,
За капость курячу якусь.
Бувало, хтось когось підстежив,
Та й "насолив" за щось комусь.
Бувало всяк, проте такого,
Кажу вам, зроду я не чув.
Та ми судить не будем строго,
Лиш посміємось досхочу...
А починалось все буденно,
Біля крамнички, на тічку,
Де найзавзятіші щоденно
Давали волю язику.
Отак було і цього разу -
Снувались плітки, балачки:
Хтось виливав свою образу,
Хтось ображався, навпаки.
Коли це стали до розмови
Дві молодиці. Ще в соку!
І повели за словом слово
Свою полеміку дзвінку!
У них обох сини в столиці
Ще й неабиякі чини!
Номенклатурні одиниці,
У дружбі з владою вони.
Проте (у тім і заковика),
Поміж собою в них - розбра́т.
Той - комуніст, цабе велике,
А цей - затятий демократ!
От матері й засперечались:
У кого з названих синів
Ще риси людяні зостались,
Хто ще не зовсім запанів!
І тут не в титлах - пан, товариш -
Ховалась вистраждана суть.
Обидві вмить налаштувались
По саме нікуди копнуть.
Серйозна зріла перепалка,
А не якесь там абищо́!
Було за що срамить Одарку,
Та й Варку теж було за що...
Тож люди з подивом дізнались,
Що їх статечні земляки
Чинів та почестей дістались
Не без чиєїсь там "руки".
Що комуняка той безродний
В чужому порався саду,
Та ще й під клунею природну
Справляв, безсовісний, нужду!
Зате той вискочка зухвалий,
Прищикуватий демократ,
В штанці мочився, теж, бувало,
І в нього є в Канаді сват!
Однак словесних аргументів
Замало для палких натур,
Тож, не ждучи аплодисментів,
Зійшлись вони на другий тур.
Одна з них ситцеву спідницю
Собі на спину тільки - блись!
І супротивниці - сідницю:
На, розпроклята, подивись!
У тої щелепа одвисла,
Та в руки враз себе взяла,
Від злості знову зуби стисла
І... теж спідницю підняла!
Понадривали очевидці
Свої насміяні боки,
Коли гарячі молодиці
Уздріли: йдуть чоловіки!
Все інше зовсім не цікаво...
Скажу лиш тільки, що дядьки
Удвох знайшли на них управу,
Та й помирили залюбки.
Хоч довго ще сміялись люди...
А що? Сміятися - не гріх,
Коли той сміх на користь буде
І одзоветься в нас усіх.
1997 р. По гарячих слідах...
невже і нині взаємна демонстрація оголених сідниць буває аргументом у сільських суперечках? вже за мене в рідній Цимбалівці такого не траплялося... хіба згадувалося старшими заради посміятися... це вже щось саме крайнє...
у будь якому випадку, нагадали мені жарт: отак дві молодиці стояли, як оце ви пишете (блись! ...), але господар однієї додому пообідати прийшов... знайшов її врешті й каже: --Піди мені борщу підігрій... а вона йому: --Не можу, бо програю... -- Ну, ти йди борщ грій, а я тут замість тебе постою... (і також "блисьнув"...)
колоритний вийшов у вас вірш... так розважливо, спокійно і безсторонньо описали... славно...
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Буває, буває, хоч я й сказав, що давно такого не було... Ну, увійшли молодиці в раж, а там понесло...
і з іншого боку... ще раз підтвердили... 
