Сьогодні в нас святковий день.
День незалежності сьогодні,
Та обездолені й голодні,
Не чують радісних пісень.
Бо сім десятків літ вели.
Казали - Рай не за горами.
Ми з лозунгами, прапорами,
Немов зачумлені ішли.
Вели до комунізму нас
Не мрія і не власна воля,
Канчук, налигач і сваволя
Та фатум, у проклятий час.
Ми вірили поводирям,
Бо недовірливих чекали
Склепіння соловецьких ям,
Тортури та лісоповали.
І знову нас кудись ведуть.
Та от куди, якби ж дізнатись?
На що тепер нам сподіватись.
Яку ж тепер торуєм путь?
Прийшла уже нова пора.
Тепер ми "вільні й незалежні"
Наївно думали належне,
Прийде й до нашого двора.
Та ні, навколо пустодзвін.
Чи ми сліпі мов кошенята,
Голодні у холодній хаті,
Не бачимо тих перемін?
Жирують ворони й круки.
Між ними війни та розбірки,
І соромно від того й гірко,
А дні складаються в роки.
Ні! Всі ці роки ми не йдем!
На місці топчемось уперто,
І треба визнати відверто –
Ганьба нам, що ми так живем!
Шановний Євгене, якщо ви дослухаєтесь до тих міркувань, які описані в моій Кохавці можливо нам і сперечатись не доведеться і ви зі мною погодитесь.З повагою Володимир.
позор-позором, да толку от слов не густо. у меня самого есть подобные гневные стихи, но стоит признать, что едва ли они кого-то подвигнут на какие-либо действия в сторону изменений вышеописанной ситуации. но всё же хорошо, что, не смотря на это, Вы пытаетесь разбудить ослиноголовую толпу.
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за коментар, та тільки вірш мій адресовано не тупоголовим, а навпаки людям розумним.
А взагалі то з Вами неможливо не погодитись.
Чи то помилка в заголовку, чи то те слово так зганьбили,що Ви його навмисно перекрутили?
Хоч я зовсім не голодний і не обездолений, але багато в чому згоден з Вами. А на рахунок чогось і посперечавсяб.
євген уткін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перш за все дякую Вам за відвертий коментар.Щиро радий за Вас, що Ви почуваєтесь захищеним у нашій нещасливій, корумпованій країні але я, пенсіонер, з робочим стажем 44 роки при пенсії у 800 гривень почуваюсь, ой як незахищено,і таких як я величезна більшість. А те що наші діти вимушені надовго кидати свої сім"ї і їхати світ за очі у пошуках роботи, хіба ж це захищеність державою? Конституція проголошує одне, а на ділі зовсім інше. А відносно посперечатись, то дружня суперечка це зовсім не сварка.Чи Ви іншої думки?
З повагою Євген.
