Дивлюсь на троянди змарнілі,
Що вчора так пишно цвіли.
Червоні, рожеві і білі...
Чому ви зів'яли? Коли?
Чому ви схилились в поклоні?
Та в вазі ж багато води!
Беру пелюстки у долоні...
На пальцях вологі сліди...
Троянди мої, милі квіти,
Чом плачете ви у цей день?
На вулиці сонечко світить,
В вікно подивіться лишень!
Наталочко! Нас тут багато,
По три за прожитий твій рік.
Дарунок ми друзів на свято,
А ці от - приніс чоловік.
Ми в себе ввібрали всі роки
Твого непростого життя.
Твій сміх, твого щастя потоки,
І радісне серцебиття.
Твій біль і насуплені брівки,
Зневіру і гіркість образ.
На наші тендітні голівки
Тут ніби спирається час.
Природа у квітів мінлива...
Змарніли ми личком усі...
А ти залишайся щаслива
В жіночій, звабливій красі.
Тобі нехай сонечко світить,
І ранок прийде... Далебі,
Для тебе ми зірвані квіти,
Щоб радість принести тобі.
09.08.2011
Фото автора
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай цвітуть троянди у душі,
Хай пишуться щодня твої вірші!
Нехай романтик не сидить в зажурі,
Свої думки хай викине похмурі.
Хай зловить сонце, чи спіймає вітер,
Дарує хай коханій, милій квіти.
Живи, радій, бо ти такий єдиний,
Запрошую до себе, на гостину.
Классссс!!!!!!!!троянди у вазі, троянди в волоссі, троянду в душі, так ніжно велося...змарнілі впадуть пелюстками додолу. ви радість принесли до тихого дому...не довго жили ви,не довго цвіли та память моя збереже всі сліди!!!!!!!!!!
от відчувало моє серце,що після юбілею обовязково народиться вірш про квіти
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Така ти чуттєва, Галинко, хороша,
Хай буде легка у житті твоя ноша.
Хай квіти дарує коханий для тебе,
Хай зорі знімає увечері з неба.