UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олеся Василець: Українська держава (ГІМН) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже! Люди пишуть про те, що їх хвилює.
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. словами великого Кобзаря все сказано!.. .jpg)
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А...ну якщо так, то згодна. 
Ярослав Дорожний, 09.08.2011 - 23:23
ой! цілий розділ полеміки. в Олесі є декілька неточностей (нема слов2янського народу) та не згідний, що культура почалася лише від Володимира. але загалом, це щирі поетично фахові слова українки. а Самар Обрін - це ворожо налаштований до України дописувач. так, гімн, це пафос, але це звернення до духовності людини, яка відчуває свою приналежність до Нації, Держави / її здобуття та утвердження. у словах Чубинського теж можна знайти мінуси, але, як би це пафосно не звучало. це були слова, з якими вмирали повстанці від різних окупантів, головною мірою - російських! мабуть, таким людям було б краще жити, навіть, не в напівтоталітарній Росії, а десь на безлюдному острові, де людина не залежна від держави і там точно не буде української культури... 
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, можливо, українська культура бере свій початок не лише від Володимира, та я мала на увазі, християнська культура. А чому ти гадаєш, що слов'янського народу не існує? А як же історичне визначення, що слов'яни - це автохтонне індоєвропейське населення Центральної Європи? Ні-ні, сама назва слов'яни - це "ті, що володіють словом, зрозумілою мовою". Ці племена формувалися протягом багатьох століть із місцевого населення Східної Європи. Чему ж не існує??? 
Samar Obrin, 09.08.2011 - 22:14
чего же не хватает моим замечаниям? Веры в Вашу веру? Крикни я: "Слава Украине" под Вашим стихом (как Вы назвали свой гимн), сколько бы взаимопонимания сразу возникло между нами. Да? Но знаете, к объекту своей любви - настоящий влюблённый всегда относится требовательно, потому что не хочет любить нечто несовершенное. Влюбиться в Украину? С моей стороны это было бы типичным мезальянсом с вензелями последних монархов. Могу предположить, что и эти строки будут малопонятны. Но кто там говорил, что "мудрость - это обращение к самому себе среди многолюдного базара". Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Україна далеко не ідеальна, згодна. І якби я любила її пасивно, такою, яка вона є, це було б нерозумно. Але я люблю її активно, тобто доводжу свою любов діями, які спрямовані на покращення України, отже, я прагну зробити її кращою, щоб потім віддано любити своє творіння, якщо можна так висловитися. Залюбитися в Україну неможливо, але любити її - неодмінно!  
Samar Obrin, 09.08.2011 - 21:58
о, если это всё что можно было понять из написанного, то простите мне моё невежество и неумение излагать мысли.
Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спочатку Ви казали про те, що українською культури не існує, потім про ПАФОС, пртаманний віршу, потім про відсутність патріотизму і цивілізацію... Мабуть, Вам дійсно потрібно чіткіше викладати Ваші думки, а перш за все, формувати їх. 
Samar Obrin, 09.08.2011 - 21:52
які зігрівають душу і пробуджують любов  любовь и душа, если угодно, намного старше первого государства. И пришлось бы Вам родиться в племени несколько сотен веков тому назад - Вашу душу грела бы шкура убитого мамонта, а любовь бы просыпалась даже к постоянному огню. Нет, дело не в этом. Такое ощущение, что человек не удовлетворён именно положением страны, отсутствием патриотизма и тд. Разве не смешно? Государство - это побочный эффект цивилизации, но никак не иначе. А первоначальный человек - его природные свойства и особенности - ещё не был заложником гос.существования. Просто подумайте об этом. Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То Ви пропонуєте одягти шкуру мамонта і жити в печері, щоб плекати справжню любов?..
Samar Obrin, 09.08.2011 - 21:37
этот пафос знаете ли... Любой гимн - в сущности ПАФОС. Когда-то этим вербовали на войну, на Крестовые походы. Но сегодня кого этим можно очаровать? Покажите нам украинца, от которого положим начало. Нет. Это совсем неинтересно. Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за щиру думку!  Насправді, у світі так мало щирості... А сьогодні, хоча і не співають "І Лєнін такой молодой", хоча і не кричать "За Родину! За Сталіна!", але є ті, хто насправді вірить в свою державу і ті, хто відданий їй до останку. Це не пафосні пісні і вигуки, це слова правди, які зігрівають душу і пробуджують любов.
Samar Obrin, 09.08.2011 - 15:12
Доки живе українська культура, Доти слов’янський народ не умре! такое ощущение, что Украина та самая ось на которой вертится всё славянство...хм... культура? украинская? пока не умрёт? я думаю она и не родилась ещё. Олеся Василець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вимушена з Вами не погодитися. На мою думку, українська - культура - це цілісна самобутна культура, яка почалася від запровадження Володимиром християнства на Русі. Адже з появою писемності, культура та мистецтво етнічних українських земель почали набувати ознак унікальності, притаманних лише цьому народові. Навіть мозаїка та фреска відрізнялися. Можливо, за загальними рисами вони були однакові, але у деталях виконання відчувалася різниця. Згодом, українські письменники та мистецтвознавці позаминулого століття намагалися довести російському уряду, що українська культура здатна існувати незалежно, а українська мова - не калька з російської, а самостійна окрема мова. Так, про це заявляють твори "Маруся" Григорія Квітки, "Енеїда" Івана Котляревського, яка, до речі, написана живою українською мовою тощо. А зараз українську культуру всіляко вщемлюють і проросійська влада і байдужі до своєї Батьківщини громадяни. І це, на мою думку, вкрай прикро, бо коли людина перестає відчувати свою національність, вагається з вибором, хто вона є, коли забуває свою культуру і своє слово - звісно, все перестає існувати для неї і вона частіше ставить собі питання, подібні до Ваших. Тож, гадаю, треба відроджувати нам українцям свою забуту спадщину, а якщо, навіть, її й "не існує",як Ви кажете, то потрібно запроваджувати!!! 
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
