опівночі для нас застигне світ
щоб ще хоч раз торкатися несміло
ми зірвемо із душ колючий дріт
і визволимо виснажене тіло
ми іскрами розжарених зіниць
спадатимемо попелом на груди
і серце обірветься долілиць
і захід сонця пурпуровий буде
цілунками розсиплемось… трьома
словами на обніжених зап’ястях
коли ні в кого сили вже нема
чекати на трамвай чужого щастя
Ого!Оце гаряче! Дуже пристрасно і відверто!Цілком погоджуюся з висновком Лялі про те,що ця лірика притягує,мов магніт! А картинка- (молодчинка! )
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, якщо чесно, то це ще не найвідвертіше з мого репертуару Але коли я відшукала десь це зображення. То хотілось написати саме до нього. Надіюся, читачі не сприймають це за вульгарність і все в тому роді.
здавалося б, просто: доволі зачовгана рима зап’ястя-щастя, відчайдушно хтива ілюстрація, а хочеться читати... і до обраного додавати хочеться. другий катрен доволі майстерний. а загалом притягує цей вірш, щось у ньому є таке, що дозволяє заплющити очі на невеликі недоліки. успіхів тобі!
Halyna* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хтива картинка? Ні, ніякої похоті. Просто пристрасть, радше. Дякую за такі гарні слова на адресу мого вірша. Але про оті "невеликі недоліки" все ж хочеться почути
Аж соромно стало 
Ого!Оце гаряче! 
Дуже пристрасно і відверто!Цілком погоджуюся з висновком Лялі про те,що ця лірика притягує,мов магніт! 
(молодчинка! 
