Зустрілись. Наче ми й не розлучались.
На день пересікли свої стежки.
Ми все такі ж, хоча роки промчали,
і стали кроки наші більш важкі.
В його оселі, як завжди, приємний безлад.
Він пригощає мене авторським їством.
Коньяк і пиво, чай і каву п’ємо
із чашок, створених його єством*.
«За жисть» помОвчим або поговорим,
за те чи краще Україні й нам тепер,
хто більш суттєво помагає хворим –
чи терапевт, чи психотерапевт.
Сиділи на Андріївськім узвозі,
і спробували ритм вловить його.
Хтось, як і ми, чвалав по цій дорозі.
А хтось нас обігнав уже давно.
Зустрітись з другом так було чудово!
Ми без фальшивих пишномовних фраз
прощаємося наче ненадовго.
І далі тихо диба кожен з нас…
28-30.05.11
------------------------------
* - Мій друг Юрген Пті, у якого я гостював на День Києва,
має декілька хобі, в т.ч. поезія і кераміка.
А какого хрена не маякнули, а? Бл*дь, мы с Крыжановским и Бильченко, с Глебушкой Ситько на Андреевском и возле Десятинной читали, прям на улице. Ну, маякнули бы, я б Вас читать вытащил, даже за счёт своей квоты. Ну, в лругой раз пишите, сигнальте - всегда буду рад общению с хорошим человеком. Да, кстати, Вас кормили? Вы хорошо здесь кушали? В другой свой приезд будете обедать или ужинать у меня. Это не обсуждается.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Женя, дякую за ващу щирість і привітність. На Андріївський ми потрапили випадково спонтанно. Друг Юра намагався продати щось зі своєї кераміки, але ніхто нічого не купляв, а я в основному картини роздивлявся. Юра кормив мене смачними імпровізованими стравами, яким придумав оригінальні назви. Наступного разу скористаюсь Вашим запрошенням.