У саду, поміж квітів і трав, помирало дівча,
І так сумно її відпускати цей всесвіт у травні!..
Вона гасла як день, догорала, неначе свіча,
В тихім сумі собі нагадавши події недавні.
…А недавно вона іще бігала, гралась, росла!
А недавно вона ще любила… кохала недавно!
Вона літа ждала! Ніби вісника, наче посла..,
Разом з тим помираючи в світі повільно і плавно.
А недавно їй ще зізнавались в коханні!.. – Дарма…
А недавно іще вона знала, що житиме вічно!
…Вона тихо згасала, стихала душа, як сурма,
Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно.
24.05.11 р.
...життя інколи намагається нам передати не зовсім те, що ми бачимо:"Лиш довкола в саду все розквітло на жах символічно"... Що, не дивлячись на всю трагічність моменту... Вона була в цьому світі, вона літала, відчувала, чула зізнання...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, кожному з нас, зрештою, є чим похвалитись
спасибі, Юлю
Ого... Без слів. Я - філолог, але нам дають читати набагато гірші поезії. А це можна порівняти із твором "Цвіт яблуні" Михайла Коцюбинського, мотиви переплітаються...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ого... Без слів. Я - філолог, але нам дають читати набагато гірші поезії. А це можна порівняти із твором "Цвіт яблуні" Михайла Коцюбинського, мотиви переплітаються...
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олю, дякую за комплімент
Ти ж також пишеш непересічно чудово
значить, Ти насправді дуже хороша людина 
Дуже гарно 
