Мене вкусив отруйний каракурт -
Огидний восьмилапий волохань.
Загнав їдкий коктейль своїх отрут
Під ніжну шкіру. Аааай! Завдав страждань...
За мить зтемнівся світ мені в очах,
Тремтінням пройнялося тіло.
Зкував мене всього панічний стах,
Бо щось у м'язах різко заболіло.
Про ці симптоми я читав не раз,
Не довго залишилось жити.
Ну ось, настав мій передсмертний час,
Але про це не треба говорити. *
Зловлю я волохатого за хвіст,
Візьму пінцет, прийму хоробру позу.
Скажу лахматому про свою злість
І вирву хеліцери без наркозу :-)
* Ліна Костенко - добра жінка. Пробачить плагіат.
І не треба викидати слів. Просто коли хтось захоче здаватися дуже розумним, повчаючи вас у галузі павуків , придумайте якусь дотепну відмазку. Чомусь мені здається, що ви позитивна і весела людина. Успіхів вам.
Цікавий віршик. Як почала читати, мороз по шкірі пробігся і це все тому, що добре знаю які ті каракурти. Боюся їх безмежно, так само, як і тарантулів. Маю одне маленьке зауваження - каракурти не волохаті.
Владко Світлайт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби то був якийсь там Джек чи Курт -
нехай кусав би клятий каракурт.
Найшов кого отрутою лякати -
за це він був засуджений до страти.
Тримайтеся, отроуйні павуки!
Віднині будуть війни навпаки.
Не ви мене, і в мене яду стане,
із будь-якого схрону вас дістану!
Владко Світлайт відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви дуже тонко відчули суть моєї маленької трагікомедії. Класний відгук(може навіть кращий за вірш, до якого написаний)
Арахнофоби всіх країн єднаймося!