Жити хочу ще багато літ.
Тож собі напишу заповіт.
Сам собі заповідаю:
Пити більше лише чаю;
Пішки по Землі ходити;
І на себе лиш робити.
Щоб не їздили по мені.
Брати все дурне до фені.
Скільки дасть нам іще Бог
Спати з жінкою удвох.
Не дивитися новини,
Особливо з України.
Щоб не був на серці щем.
І не мокнуть під дощем.
Кохавку не забувати.
Частіше їздити до хати.
(Україну жаль до сліз,
Особливо там де зріс).
Марно нічого не сидіти.
Пам*ятай, що є ще діти.
Не сиди ти склавши руки.
Є у тебе ще й онуки.
Всім їм треба, щось то дати,
А щоб дати треба мати.
Тож нема як довго спати.
Бери в руки ти лопату.
А щоб геть не забувати
Треба щось і збудувати.
Чи курник, чи щось до хати…
Потім будемо спочивати.
Головне, щоб був здоровим.
І як піонер - завжди готовим.
Досить більше вже не треба.
Цього вистачить із тебе.
Всяке у житті читала,
Та проте таке не знала:
Щоб прожити купу літ -
Слід писати заповіт!
Ваш "Заповіт" більше нагадує план роботи як мінімум на 50-річку!
ЩОБ КОЖНУ ВАШУ ФРАЗУ ОБГОВОРЮВАТИ НА ЦЕ ПОТРIБНО ДУЖЕ БАГАТО ЧАСУ,БО КОЖНА ВОНА У ВАС ОСОБЛИВА , I ПО СВОЭМУ ПРЕКРАСНА.ВИ ДУЖЕ ТАЛАНОВИТА ЛЮДИНА , Й ГАРНО РОЗКРИВАЭТЕ ЗМIСТ ТВОРУ.НЕ БУДУ БАГАТО ГОВОРИТИ---ЦЕ ВСЕ Э ПЕРЛИНОЮ ,ЯКА ПРЕКРАШАЭ ЗАВДЯКИ ВАМ ЛIТЕРАТУРУ.
Файно в тебе теж виходить 
